Фото від ШІПаста з рікотою і помідорами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
У каструлю влийте трохи оливкової олії, додайте дрібно нарізаний шалот і томатну пасату, готуйте 10-15 хвилин, підсоливши до смаку та час від часу помішуючи.
10 хвЗакип'ятіть підсолену воду для пасти.
Відваріть пасту до стану аль денте та відцідіть, залишивши трохи води з-під пасти.
Перекладіть пасту у велику миску.
Заправте пасту кількома ополониками томатного соусу.
Додайте рікоту, нарізану шматочками, і енергійно перемішайте, за потреби додаючи кілька ложок води з-під пасти.
Добре все перемішайте, щоб заправка рівномірно розподілилася по пасті.
Подавайте одразу, прикрасивши страву невеликою кількістю тертого пармезану і, за бажанням, кількома листочками базиліка.
Проста паста для вечора, коли готувати довго не хочеться, а поїсти нормально хочеться. Соус тут — не соус у класичному розумінні, а підлива з двох компонентів: 
пасата й 
рікота. Перша дає кислоту і колір, друга — те, що робить усе це вершковим без жодної краплі вершків.
Вийде чи ні — вирішується не на етапі варіння пасти, а раніше, коли 
шалот тушкується в пасаті. Дехто каже — соус для пасти треба варити годину, інакше він «несмачний». Ні, бо тут завдання інше: не випарувати воду до густини, а просто зняти з томату сирість і різкість, дати цукрам трохи карамелізуватись. Десять-п'ятнадцять хвилин тихого кипіння — саме для цього, довше тут ні до чого, пасата й так уже протерта і доведена.
Головний ризик — не в соусі, а в миску. Якщо рікоту кинути в гарячу пасту одразу і без води з-під пасти, вона схопиться грудками, як сир у перегрітому молоці. Вода з пасти тут працює як розчинник і загусник одночасно — у ній є крохмаль, і вона дає рікоті розійтись у рівну кремову масу, а не лежати білими острівцями.
Шалот тут не заради смаку цибулі — його має бути відчутно менше, ніж звичайної ріпчастої, і працює він м'якше, без різкості, яка перебила б делікатність рікоти. Немає шалоту — беріть звичайну цибулю, тільки дрібніше ріжте і довше тушкуйте, щоб загладити її грубість.
Пасата — це вже протертий і трохи уварений томат, тому її і не варять довго: вона прийшла на кухню вже напівготовою, і ваша справа — тільки довести смак, а не переробляти структуру. Якщо під рукою лише консервовані цілі помідори — пробийте їх блендером і додайте хвилин п'ять зверху, бо їм ще треба випарувати зайву воду.
Рікота — компонент, на якому тримається вся ідея страви, тому дешева водяниста з пачки, з якої тече сироватка, дасть соус рідкий і без тіла. Беріть ту, що тримає форму ложки. Немає рікоти — підійде будь-який м'який некислий сир без вираженого смаку, який розм'якшується від тепла, а не плавиться в нитки: той-таки м'який козячий сир або навіть густий грецький йогурт у крайньому разі, хоч це вже інша страва.
Олія тут не для смаження, а для того, щоб шалот не прилип і не підгорів, поки віддає свою вологу й солодкість у пасату, — беріть будь-яку олію без власного вираженого запаху, оливкова хороша, але не єдина можлива.
Пасту варіть до аль денте свідомо недоварено, бо вона ще трохи дійде в мисці, перемішуючись із гарячим соусом і рікотою, — і саме тому воду з-під пасти ви бережете заздалегідь, а не згадуєте про неї, коли каструля вже спорожніла в раковину.
Пармезан і 
базилік наприкінці — не прикраса для фото, а остання крапка смаку: 
сіль і горіховість від пармезану, свіжість від базиліка, і те й те краще класти в останню секунду, бо від гарячого соусу базилік темніє і втрачає аромат швидше, ніж ви встигнете сісти за стіл.
Ще від Matteo Brandt
·