Фото від ШІПенне з песто з базиліка та волоських горіхів
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Пенне рігате
- 1 пучок Базилік
- 1 зубчик Часник
- 40 г Волоський горіх
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 1/2 склянка Оливкова олія
- 40 г Пекоріно романо
- 30 г Пармезан
Кроки
Поки макарони варяться у рясно підсоленій воді, у чаші блендера подрібнити базилік, часник і щіпку солі.
Додати пекоріно романо, грана падано, чорний перець і волоські горіхи, влити оливкову олію та збити все до однорідного кремового песто.
Макарони відварити до стану аль денте у рясно підсоленій воді.
Відварені макарони відкинути на друшляк і заправити приготованим песто, за потреби додавши трохи води.
Песто — це не соус, це спосіб зберегти літо в банці ще з тих часів, коли в Генуї не було холодильників, а
базилік ріс тільки три місяці на рік.
Олія консервує зелень від кисню,
сіль і сир дають смак,
горіх — тіло. Все це подрібнюють, а не варять, тому головний ворог тут — тепло, а не нехватка часу.
Вийде страва чи ні — вирішується не в каструлі з пастою, а в чаші блендера.
Пенне відварити аль денте — справа пів години практики. А от песто можна зіпсувати за тридцять секунд, якщо дати ножам блендера розігнатись і перегріти базилік.
Дехто каже — песто можна й на сковороді трохи підсмажити, для аромату. Ні, бо щойно зелень торкається гарячого металу, хлорофіл руйнується, базилік з яскраво-зеленого стає оливково-бурим, а смак — травʼянисто-гірким замість свіжого. Песто — холодна страва за визначенням, і це не забаганка, а хімія листка.
Базилік беріть молодий, з дрібним листом — у старого, що пішов у стрілку, листя грубіє і гірчить. Промийте й добре обсушіть: зайва вода розбавить песто й воно потече, а не ляже кремом на пасту.
Часник — один зубець, і то не більше. Сирий часник у холодному соусі звучить голосніше, ніж у смаженому, тому тут він спеція, а не основа смаку. Любите різкіше — більше часнику ваша справа, але класична пропорція тримається саме на мінімумі, щоб не забити базилік.
Волоський
горіх замість традиційного для генуезького песто кедрового — це економіка, а не зрада рецепту: кедрові горішки дорогі й швидко гіркнуть від олій усередині, волоські доступніші й дають ту саму маслянисту текстуру. Підійде будь-який горіх без різкого власного смаку — волоський, кешью, навіть мигдаль у теплій воді.
Два сири —
пекоріно романо й грана падано — це баланс гостроти й ваги. Пекоріно з овечого молока дає соляну різкість, грана падано пом'якшує її вершковою нотою. Якщо під рукою лише один із них — беріть твердий сир, що добре труситься на тертці, не гумовий і не крихкий.
Олія — половина чашки, і тут не економте: саме олія несе смак зелені по всій тарілці і не дає песто розшаруватись. Критерій простий — рафінована олія без запаху тут не підійде, бере хорошу оливкову, саме ту, яку п'єте ложкою і не кривитесь.
Коли паста готова, відкидайте її на друшляк, але не виливайте воду — вона вам ще знадобиться. Трохи крохмалистої води додане в песто перед заправкою робить соус текучим і дозволяє йому обійняти кожну трубочку
пенне, а не лежати грудкою на дні тарілки. Це той самий терпіння-складник: п'ять секунд почекати і подивитись, чи соус стікає з ложки стрічкою, а не падає шматком.
Ще від Liam Murphy
·