Фото від ШІПеннетте з тунцем і броколі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Пенне рігате
- 1 од. Зелена цибуля
- 1 зубчик Часник
- 2 ст. л. Оливкова олія
- 2 од. Броколі
- 160 г Тунець
- подрібнений гострий перець за смаком
- Сіль за смаком
- Панірувальні сухарі за смаком
Кроки
Броколі розібрати на суцвіття й відварити у підсоленій воді; воду не виливати — долити ще води і зварити в ній пасту.
На сковороді розігріти оливкову олію і обсмажити молоду цибулю, часник і подрібнений перець чилі.
Додати відварені суцвіття броколі та розім'яти тунця виделкою просто в сковороді.
Присолити за смаком, додати відварену аль денте пасту і обсмажити кілька хвилин, присипавши панірувальними сухарями.
Подавати одразу.
Це паста на вечір, коли в холодильнику майже нічого, а є банка
тунця і головка
броколі, що вже тиждень чекає на свою годину. Вся хитрість тут не в тунці і не в броколі — а в тому, що воду з-під броколі ви не виливаєте, а варите в ній пасту. Так крохмаль із макаронів змішується з броколевим наваром, і соус, по суті, готує себе сам, поки ви ріжете
цибулю.
Вийде чи не вийде — залежить від одного: не переваріть броколі до каші, а пасту — до м'якості. Броколі має зберегти форму суцвіття, трохи пружність, а не розвалюватись у воді на зелені крихти. Паста — це завжди аль денте, трохи недоварена, бо доваритись їй доведеться ще раз, уже на сковороді, разом із тунцем.
Дехто каже — рибу й сир у пасті не поєднують. Тут сиру й нема, тож питання знімається саме. А ось
сухарі наприкінці — це не про хрусткість заради хрусткості, а про те, щоб вбрати зайву вологу і трохи позолотити страву там, де сир був би зайвим.
Пеннетте ригате — з ребристою поверхнею не для краси, а щоб соус і крихти
сухарів чіплялися, а не стікали. Якщо є тільке гладка паста — підійде, просто соус трохи менше тримається, нічого страшного.
Молода
цибуля тут не заради гостроти, а заради м'якого цибульного духу без різкості — вона встигає обсмажитись за хвилину-дві, доки
часник ще не встиг підгоріти й дати гіркоту. Якщо молодої немає — беріть звичайну цибулю, але менше і дрібніше, щоб вона встигла пройти той самий шлях від різкої до солодкуватої, перш ніж горіти.
Броколі варите у підсоленій воді до тієї межі, коли стебло ще трохи пружить під ножем, а не розвалюється. Саме ця вода потім стає основою для варіння пасти — не тому що «так традиційно», а тому що викидати крохмальну, вже присолену і трохи ароматну воду — марнотратство в буквальному сенсі: ви платите за неї другий раз, купуючи
сіль і час на новий казанок.
Тунець — консервований, у власному соку чи в
олії, різниця невелика: олія додасть трохи жирності, сік — трохи легкості. Розминаєте його виделкою прямо на сковороді, бо ціль не шматки риби, а рівномірний розподіл по пасті, майже як фарш.
Чилі — за смаком, і це справді «за смаком», бо гострота в цій страві не головна дія, а підсвітка: трохи печіння на фоні, щоб не було плоско. Якщо чилі немає — чорний перець теж дасть характер, хоч і інший.
Панірувальні сухарі наприкінці — це південна звичка заміняти сир там, де риба і сир не в парі. Сухарі, обсмажені разом із пастою кілька хвилин, вбирають зайву вологу і дають легку хрустку скоринку на окремих шматочках — той самий ефект «присипати сиром», тільки без сиру. Якщо сухарів немає — підсушіть на сковороді без олії шматок хліба і натріть у крихту, працює так само.
Ще від Kofi Asante
·