Фото від ШІБарабулька, запечена у фользі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Наллємо в миску близько 100 г оливкової олії. Очистимо зубчики часнику, розріжемо навпіл, видалимо центральний пагін.
Обережно видалимо плавники та луску, промиємо барабульку під проточною водою. Видалимо внутрішні органи й обсушимо.
Промиємо листя петрушки і дрібно нарубаємо. Помідор нарізаємо кубиками, перемішуємо з петрушкою.
Виріжемо прямокутники з фольги та змастимо їх ароматизованою оливковою олією.
На кожен шматок фольги покладемо барабульку, посолену з обох боків.
Зробимо надрізи на спинці рибини і вставимо скибочки лимону.
Присипемо рибу помідорно-петрушковою нарізкою та скропимо оливковою олією.
Акуратно закриємо конверти з фольги, щільно загорнувши краї.
Запікаємо в розігрітій до 170 градусів духовці 20 хвилин.
20 хвРозгорнемо конверти і перекладемо барабульку на страву для подачі.
Подаємо рибу гостям гарячою.
Барабулька — риба маленька, ніжна, з м'ясом, яке за хвилину-дві переходить з "готово" в "каша". Тому піч тут не смажить рибу, а парить її — у власному конверті з фольги вона томиться в парі лимонного соку, оливкової 
олії і помідорного соку. Температура невисока саме тому: барабулька не терпить різкого удару жаром, шкірка тонка, її легко пересушити зовні, поки середина ще сира.
Конверт із фольги тут не декор, а суть способу. Щільно закритий пакет не випускає пару — вона циркулює всередині, обварює рибу зі всіх боків одночасно, і риба готується у власному соку, а не всихає над відкритим деком. Якщо конверт нещільний — пара втече, і ви отримаєте не запечену рибу, а підсушену.
Готовність тут перевіряється не годинником, а оком і пальцем: м'ясо на хребті легко відходить від кістки, стає матовим, а не склоподібним. Двадцять хвилин — орієнтир знизу, а не присуд: риба трохи більша чи духовка трохи холодніша — і треба ще кілька хвилин. Відкривайте конверт обережно — пара звідти гаряча, і перший дотик пальцем до риби хай буде обережний.
Часник тут ріжуть навпіл і виймають той зелений пагін усередині не з примхи. Цей пагін дає гіркоту й різкий дух, який перебиває ніжний запах риби й 
лимона. Прибрали — і часник лишається просто ароматом, без зайвої різкості.
Оливкова олія в мисці — не для краси конверта, а носій запаху. Часник настоює олію кілька хвилин, і вже ця олія, а не сам часник, лягає на рибу і на фольгу. Хтось скаже — навіщо настоювати, краще покласти часник просто на рибу. Ні, бо цілий чи навіть різаний зубчик за двадцять хвилин у закритому конверті встигне обпектися й дати гіркоту, а настояна олія віддає лише аромат, без гіркого хвоста.
Риба тут мала, кісточок багато, тому очищення — чесна, нудна робота: плавники, луска, нутрощі, і насухо витерти. Волога на шкірці — ворог: вона не дасть олії прилипнути, а пара всередині конверта стане ще й зайвою водою, риба радше звариться, ніж запечеться в своєму соку. Обсушили — і риба краще тримає форму, і шкірка не рветься.
Надрізи на спинці зі скибочками лимона — це не прикраса. Через ці надрізи жар і аромат лимона потрапляють ближче до хребта, де м'ясо товще і довше гріється. Без надрізів спинка біля кістки лишиться сирою, поки боки вже пересохнуть.
Помідор із 
петрушкою — не гарнір на тарілці, а джерело соку просто в конверті. Поки риба парується, помідор віддає рідину, петрушка — гіркуватий свіжий дух, і разом з олією це стає тим самим "власним соусом", у якому риба і доходить. Якщо свіжого стиглого помідора нема — беріть найспіліший, що є, зелений тут не допоможе, йому нема з чого пустити сік.
Якщо барабульки немає — беріть будь-яку дрібну білу рибу з ніжним, швидким до пересихання м'ясом: скажімо, невеликого окуня чи дорадо меншого калібру. Головне — риба має бути такого розміру, щоб пропектися за ті самі двадцять з лишком хвилин без пересушування країв.
Ще від Inès Lambert
·