Фото від ШІСтокфіш з картоплею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Миємо, чистимо і нарізаємо картоплю невеликими кубиками. Цибулю нарізаємо тонкими півкільцями.
Беремо антипригарну сковороду, наливаємо оливкову олію і викладаємо цибулю. Обсмажуємо до золотистого кольору.
5 хвДодаємо картоплю і тушкуємо на повільному вогні, час від часу помішуючи. За потреби додаємо воду.
20 хвКоли картопля майже готова, додаємо розмочений стокфіш і накриваємо сковороду.
Обережно перевертаємо стокфіш, додаємо петрушку та сіль. Готуємо до готовності риби.
5 хв
Стокфіш — це тріска, яку колись в'ялили на вітрі в Норвегії, без грама соли, бо 
сіль у тих краях коштувала дорожче за саму рибу. Висушена так риба тверда, як дошка, і їсти її можна тільки після того, як вона днями відмокне у воді й знову стане м'ясистою. Той шмат, що у вас лежить "розмочений і готовий до варіння" — вже пройшов цей шлях, і далі ваша робота — не зіпсувати те, що вода й час уже зробили.
Страва проста до того, що здається — а де тут готувати? 
Цибуля, 
картопля, риба, трохи 
петрушки. Але провалитись можна рівно в одному місці: розвалити рибу раніше, ніж вона встигне віддати смак картоплі, або навпаки — довести картоплю до каші, поки риба ще мерзла. Рецепт вирішує це порядком: спершу тушкується те, що довше готується, і тільки потім додається риба — вона тут гостя на останні хвилини, не трудівник.
Вийде чи ні — залежить від того, чи дасте картоплі справді розтушкуватися, а не засмажитися. На дві порції тут — риба на вечерю для двох, не на компанію, тому не женіться за швидкістю: тут саме той випадок, коли терпіння — це і є смак.
Цибуля йде першою не для краси, а тому що сира цибуля в готовій страві — гіркий дефект, якого потім ніяк не виправити петрушкою чи сіллю. Золотистий колір — ознака того, що цукри в цибулі почали карамелізуватись, і гіркота пішла в солодкуватість. Дехто каже — цибулю можна класти разом з картоплею, швидше вийде. Ні, бо картопля і цибуля готуються по-різному: поки цибуля дійде до золотого, картопля вже почне розвалюватись по краях, а крохмаль піде в 
олію замість того, щоб лишитись у бульбі.
Картопля тут не обсмажується до хрусткої шкірки, а тушкується — тобто готується у власному та доданому соку під кришкою чи без, на вогні, який ви відчуваєте як "повільний": бульбашки ледь ворушаться, а не скаче кипіння по всій поверхні. Якщо олії й соку картоплі не вистачає — доливаєте трохи води, щоб не підгоріло знизу. Готовність картоплі визначається не хвилинами, а вилкою: шматочок має протикатися легко, але не розповзатись у кашу. "Майже готова" з рецепта — це той момент, коли середина ще трохи тугувата, бо останні хвилини вона доготується поруч з рибою і вбере частину її соку.
Стокфіш кладеться згори, під накритою сковородою — так тепло йде рівномірно з усіх боків, а не підгоряє сподом, поки верх ще холодний. Тарілка чи інша антипригарна кришка тут підійде не гірше за фабричну — суть у тому, щоб пара не виходила і риба пропарювалась, а не пересихала зверху. Перевертаємо її обережно рукою чи лопаткою, бо розмочений стокфіш втратив тверду структуру сушеної риби і легко розсипається на волокна — тоді замість шматків риби у вас буде риб'яна каша в картоплі, що теж їстівно, але не те, що задумано.
Якщо стокфіша немає — шукайте будь-яку білу тверду рибу з м'ясистими волокнами, яка тримає форму при тушкуванні: тріска свіжа чи мороженою теж годиться, хоча смак буде інакший — свіжій рибі не вистачає тієї концентрованості, яку дає в'ялення і вимочування. Петрушка і сіль — в кінці, бо сіль, додана раніше в саму картоплю, витягне з неї воду і зробить тушкування водянистим, а не насиченим.
Оливкова олія тут — не обов'язково найдорожча з бутлика, суть у тому, щоб олія без власного різкого запаху, інакше вона почне спорити зі смаком риби замість того, щоб просто бути середовищем для смаження. Будь-яка нейтральна рослинна олія теж спрацює, якщо оливкової немає під рукою — втратите тільки легкий фруктовий відтінок, не більше.
Ще від Inès Lambert
·