Фото від ШІТірамісу з полуницею (без яєць, за 10 хвилин)
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 100 г печиво савоярді
- 200 г Полуниця
- 180 г Цукор
- 250 г Маскарпоне
- 200 мл Вершки
- М'ята за смаком
Кроки
У невеликій каструльці з'єднуємо нарізану шматочками полуницю і 100 г цукру. Перемішуємо і готуємо на слабкому вогні приблизно 7-8 хвилин.
8 хвЗнімаємо з вогню, збиваємо блендером до однорідності, а потім проціджуємо. Залишаємо отриманий соус повністю охолонути.
За допомогою міксера збиваємо маскарпоне, щоб розм'якшити його, і додаємо решту цукру.
Збиваємо вершки до густої піни і обережно вводимо їх до маскарпоне, перемішуючи рухами знизу вгору.
У порційних креманках або в одній великій формі викладаємо перший шар крему.
Вмочуємо печиво савоярді в полуничний соус і викладаємо зверху, далі чергуємо шари крему й печива.
Завершуємо десерт шматочками свіжої полуниці та листочком м'яти або додатковою порцією полуничного соусу.
Зберігаємо в холодильнику до подачі.
Тірамісу без яєць — це не "неправильне" тірамісу, а чесна відповідь на питання, навіщо там взагалі були сирі жовтки. Відповідь: для жирності й зв'язки крему, і тільки. 
Маскарпоне й так жирний під зав'язку, тож жовтки прибираємо — і нічого не руйнується, тримається крем 
вершками, збитими до густої піни.
Полуничний соус тут робить те, що в класиці робила кава: просочує 
печиво й дає вологий контраст до густого крему. Різниця в механізмі: кава просочує за рахунок температури й танінів, тягне воду в печиво швидко, а ягідний соус із цукром — густіший, в'язкіший, і вмочувати треба швидше, інакше печиво розмокне з поверхні, а всередині лишиться сухий стрижень. Це і є головний ризик рецепта — не "скільки хвилин варити соус", а "скільки секунд тримати печиво в соусі".
Вийде чи ні — залежить від двох речей: чи охолов соус повністю (гарячий — розтопить крем знизу шаруватим потім болотом) і чи збиті вершки до стабільної піни, а не до рідкого шлейфу. Якщо вершки недобиті — крем попливе в креманці за годину, і ви звинуватите рецепт, хоча винен міксер, який зупинили зарано.
Десять хвилин активної роботи плюс час на охолодження — це правда, але час на охолодження тут не декорація, а складник. Теплий соус із теплим кремом — це вже не тірамісу, а полунична каша з печивом.
Полуниця: береться свіжа, стигла, м'яка настільки, щоб розвалювалась від ножа без зусиль — недостигла дасть кислий соус без аромату, і 
цукор це не виправить, тільки замаскує. Якщо сезону немає — беріть заморожену, розморозьте повністю і злийте зайву рідину, інакше соус вийде рідкий і не проціджений, а водянистий.
Савоярді — сухе бісквітне печиво, і це не випадковий вибір, а інженерія: воно пористе, як губка, і розраховане саме на швидке вбирання рідини зовні при збереженні форми всередині. Звичайне печиво без цієї пористості або розкисне суцільно, або взагалі не просочиться. Якщо савоярді немає — беріть будь-який сухий бісквіт без крему й глазурі, нарізаний смужками, принцип той самий: пористість важливіша за назву на пачці.
Маскарпоне — це вершковий сир з високою жирністю, і саме жирність, а не "фірмовий смак", тримає структуру крему без желатину й без яєць. Дехто каже — без маскарпоне тірамісу не буває. Ні, бо суть крему не в бренді сиру, а в поєднанні жиру й повітря: якщо маскарпоне справді немає, можна спробувати жирний кремсир, збитий із вершковим маслом, хоча смак зміниться, і це варто визнати чесно, а не прикидатись, що різниці нема.
Вершки для збивання беріть від 33% жирності — нижче того ризик, що піна не стабілізується, й крем попливе на годину-другу раніше, ніж ви встигнете подати десерт. Збивайте до стану, коли на вінчику лишається щільний пік, що не падає — це і є ознака готовності, а не "хвилин п'ять".
Цукор у соусі й у кремі виконує різну роботу: у соусі він витягує сік із ягід і заважає підгорянню на слабкому вогні, у кремі — просто підсолоджує й трохи стабілізує піну. Можна зменшити кількість у кремі, якщо полуниця солодка, і це не зіпсує механіку десерту — тільки баланс смаку, який кожен підганяє під себе.
Мняту й фінальну полуницю кладіть в останню секунду перед подачею, не раніше — вона тут не прикраса заради фото, а свіжий контраст до м'якого крему й розм'яклого печива, і якщо вона полежить у холодильнику поруч із вологим кремом, зів'яне й втратить той самий контраст, заради якого її туди кладуть.
Ще від Tomás Ferreira
·