Фото від ШІТорт-колода з маскарпоне та нутелою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 5 од. Яйця
- 100 г Цукор
- 70 г Рослинна олія
- 40 г Борошно
- 200 г Нутелла розм'якшена
- 200 мл Вершки
- 100 г Цукрова пудра
- 250 г Маскарпоне
- 200 г Нутелла для покриття
- 200 мл Вершки для покриття
- Смородинове желе за смаком
- Молоко для змащування
Кроки
Збиваємо електричним міксером яйця з цукром до світлої й кремової маси. Додаємо рослинну олію.
Просіюємо борошно і обережно вмішуємо його в масу лопаткою.
Переливаємо тісто на лист з пекарським папером, розподіляємо рівномірно.
Випікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці.
12 хвНакриваємо бісквіт пекарським папером, перевертаємо й охолоджуємо повністю.
Збиваємо вершки з цукровою пудрою й з'єднуємо з маскарпоне, перемішуємо.
Підрівнюємо краї бісквіта, розрізаємо на смужки однакової ширини й змащуємо молоком.
Вкриваємо кожну смужку розм'якшеною нутелою і шаром крему з маскарпоне.
Скручуємо одну смужку в рулетик, ставимо в центр тарілки й обгортаємо решту смужок.
Збиваємо вершки, змішуємо з нутелою й наносимо вертикальними смужками на бічну поверхню торта.
Вирівнюємо лопаткою й створюємо хвилясті лінії для імітації деревної кори.
Прибираємо торт у холодильник і перед подачею прикрашаємо смородиною.
Торт-колода — це не торт у звичному розумінні, а рулет, скручений хитрістю: одну довгу смужку бісквіта обгортають навколо себе по спіралі, і на розрізі виходять кільця, як на пні дерева. Весь фокус не в духовці, а в тому, що бісквіт тут тонкий, як млинець, і гнеться, а не ламається — а це залежить від того, наскільки добре ви зберегли повітря, вбите в
яйця, і наскільки обережно вмішали
борошно.
Вийде страва чи ні — вирішується на етапі збивання яєць із цукром і на етапі охолодження. Якщо бісквіт пересушити в духовці або зняти з паперу гарячим — він порепається при скручуванні, і колода розвалиться на шматки замість того, щоб красиво лягти кільцями. Все решта — крем,
нутела, прикраса — це вже оздоблення, яке пробачає майже будь-які похибки.
Рецепт на шість людей, і це той випадок, де краще зробити трохи менше тіста тонким шаром, ніж товстим — товстий бісквіт просто не захочеться скручуватись, він ламатиметься на згинах, і ви витратите даремно і яйця, і нутелу.
Яйця з цукром — це не просто «збити», а створити піну з мільйонів бульбашок, стабілізованих білком. Світла кремова маса, про яку йдеться в кроці 1 — ознака того, що бульбашок достатньо і структура тримається сама, без жиру чи
муки. Якщо збити мало — бісквіт вийде щільним, якщо занадто мало часу дати міксеру — піна осяде ще до духовки. Орієнтир: маса має побілішати і збільшитись в об'ємі в кілька разів, стрічка від лопатки має лягати й не одразу розчинятися.
Олія йде після яєчної піни, а не разом з нею, бо жир — ворог піни: він обволікає бульбашки повітря і руйнує їх, якщо потрапить туди раніше, ніж структура зміцніє. Будь-яка олія без власного запаху годиться — соняшникова рафінована, кукурудзяна; оливкова тут зайва, вона принесе присмак туди, де його не чекають.
Борошно просіюють не для краси, а щоб розбити грудочки й насичити киснем — тоді воно вмішується лопаткою швидко, без довгого перемішування, яке вбиває ту саму піну, заради якої ми збивали яйця. Вмішуємо знизу вгору, обережно — це і є той момент, де бісквіт або лишається пухким, або стає гумовим млинцем.
12 хвилин у духовці при 180° — орієнтир, а не закон, бо духовки різні. Справжня ознака готовності тонкого бісквіта — він пружинить під пальцем і відходить від паперу без зусилля. Пересушений бісквіт тріскається при скручуванні — це головна причина, чому колода розвалюється, а не бо «так буває». Перевертання на свіжий папір одразу після печі й повне охолодження під накриттям — це крок, що запобігає пересиханню: гаряча пара замкнена під папером зволожує поверхню назад, і бісквіт лишається гнучким.
Крем із
маскарпоне й
вершків — тут немагічна пропорція: вершки збиваються з
пудрою до стійкої піни заздалегідь, і тільки потім з'єднуються з маскарпоне лопаткою, а не міксером — бо маскарпоне легко пускає сироватку, якщо його збивати довго й агресивно, і крем попливе. Якщо маскарпоне немає, беруть густий вершковий сир без зайвої кислинки, але текстура буде трохи іншою.
Нутелу для прошарку розм'якшують, щоб вона розподілялась тонким шаром і не рвала бісквіт, а не лежала грудками.
Молоко, яким змащують смужки перед кремом — не смаковий інгредієнт, а технічний: воно додає вологи туди, де бісквіт найбільше напружується при скручуванні, тобто на внутрішньому боці спіралі.
Покриття з вершків і нутели — це вже чиста імітація: хвилясті лінії лопаткою роблять не заради ефекту «ось я вмію», а бо текстура кори ховає нерівності крему краще, ніж гладка поверхня.
Смородина наприкінці — це не прикраса «про всяке», а контраст: кисла ягода проти солодкого дуету маскарпоне й нутели, без неї торт швидко набридає на другому кусні.
Ще від Kofi Asante
·