Фото від ШІЗапіканка з картоплею і мангольдом
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 250 г Фарш сальсичча
- 4 од. Картопля
- 1 пучок Мангольд
- 200 г Моцарела
- 2-3 ст. л. Панірувальні сухарі
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Миємо і бланшуємо мангольд, зливаємо воду, залишивши кілька ложок відвару, і грубо нарізаємо.
Розкришуємо салсіччу і обсмажуємо на добре розігрітій сковороді.
Додаємо оливкову олію та мангольд, тушкуємо кілька хвилин.
Додаємо очищену й нарізану кубиками картоплю, солимо й перчимо за смаком.
Додаємо відвар з-під мангольду, накриваємо кришкою й готуємо на середньому вогні.
18 хвПерекладаємо все у форму для запікання. Додаємо нарізану кубиками моцарелу, панірувальні сухарі й оливкову олію.
Запікаємо у духовці, розігрітій до 200 градусів, доки запіканка не підрум'яниться.
20 хвПодаємо одразу.
Запіканка проста по суті: 
картопля тушкується в соку від салсічі й мангольду, а зверху сир дає скоринку. Все вирішується на етапі "накрили кришкою" — картопля має дійти парою, а не підсмажитися, інакше зовні вже м'яка, а всередині ще скрипить на зубах.
Салсіча тут не просто м'ясо для смаку — це фенхель, часник, 
перець, вже закладені виробником у 
фарш, і коли ви її кришите на сковороду, вона віддає жир, на якому все інше готується. Якщо купите пісну ковбасу без спецій — отримаєте просто картоплю з м'ясом, без тієї глибини, заради якої цю страву взагалі готують.
Мангольд тут — не прикраса і не заміна шпинату з примхи кухаря, а спосіб додати гіркувату зелень, яка не розвариться в кашу за двадцять хвилин тушкування, як це зробив би шпинат. Відвар, який ви лишаєте, — це вода з розчиненою гіркотою й 
сіллю зі стебел, і саме вона потім тушкує картоплю, а не проста вода з-під крана.
Виходить страва, яка годує чотирьох і прощає новачкові майже все — крім нетерпіння з картоплею.
Картоплю ріжте кубиком однакового розміру — не з естетики, а тому що нерівні шматки означає: одні вже розвалюються, інші ще камінь. Під кришкою на середньому вогні вона не смажиться, а парується у власному соку плюс той відвар мангольду — вода перетворюється на пару, пара проникає в крохмаль, і через це картопля стає м'якою зсередини, а не підгорає зовні, як було б на сухій сковороді без кришки. Готовність перевіряйте ножем чи виделкою: входить легко, без опору — все, досить, тримати довше немає сенсу, бо почне розвалюватися.
Мозарелу ріжте кубиками, а не труть на тертці — вона й так розтопиться в духовці за ті двадцять хвилин, а кубики дають місцями тягучі кишені сиру, місцями просвіти, де підрум'яняться 
сухарі. Якщо 
моцарели немає — беріть будь-який сир, що тягнеться при нагріванні і не має зайвого смаку, який перебʼє м'ясо й зелень: пармезан сюди не піде, бо дасть різкість там, де потрібна м'якість.
Сухарі — це не прикраса для фото, а механізм проти вологої поверхні. Без них зверху запіканки буде просто розплавлений сир, вологий і млявий. Сухарі вбирають частину жиру й вологи й самі підсихають у духовці, даючи той хрускіт, якого соус і сир дати не можуть.
Дехто скаже — духовку варто розігріти сильніше, щоб швидше підрум'янилось. Ні, бо 200 градусів тут вибрані саме так, щоб сир встиг розплавитись і зв'язатися з сухарями, а не підгоріти зверху раніше, ніж розтопиться знизу. Якщо у вашій духовці верх пече сильніше за низ — поставте форму нижче або накрийте фольгою на половину часу.
Якщо мангольду не знайдете — беріть листову капусту кейл чи навіть молоду капусту, нарізану стрічками, аби вона витримувала бланшування, не перетворюючись у слиз. Головне — зелень із характером, а не ніжна, яка розчиниться при першому ж контакті з гарячим.
Форма для запікання тут — звичайна жаровня чи навіть глибока сковорода з ручкою, яка йде в духовку. Якщо такої немає — перекладіть у будь-яку форму з бортиками: головне, щоб сир і сухарі лежали рівним шаром, а не купою, бо купа пропечеться нерівномірно, і ви отримаєте місцями сирий сир, місцями вже темний.
Ще від Matteo Brandt
·