Фото від ШІКастаньйоле, запечені в духовці
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Борошно
- 3 од. Яйця
- 1 од. Яєчний жовток
- 100 г Цукор
- 70 г Вершкове масло холодне, нарізане кубиками
- 16 г Розпушувач
- 1 щіпка Сіль
- 1 од. Лимонна цедра з необробленого лимона
- Цукрова пудра для посипання
Кроки
Висипаємо борошно гіркою, робимо заглиблення і викладаємо яйця, жовток, цукор, масло та розпушувач; додаємо сіль і цедру лимона.
Швидко замішуємо тісто руками до однорідності, м'якості та еластичності.
Формуємо кульку, загортаємо в харчову плівку та залишаємо в холодильнику.
5 хвДілимо тісто на частини, розкочуємо в ковбаски діаметром 1,5 см, нарізаємо та формуємо кульки.
Викладаємо кастаньйоле на деко з папером для випічки рядами на відстані кількох сантиметрів.
Випікаємо в духовці при 180 градусах доки не підрум'янять і не стануть золотистими.
Остуджуємо готові кастаньйоле та посипаємо цукровою пудрою.
Кастаньйоле — це італійське карнавальне печиво, яке зазвичай смажать у фритюрі, а тут вам пропонують духовку. Різниця не косметична: у фритюрі тісто обсмажується з усіх боків одночасно і там, де є
масло холодними кубиками, утворюються бульбашки пари — звідси та пухкість і шаруватість, якою кастаньйоле славляться. У духовці масло так само топиться і випускає пару, але тепло йде тільки знизу й зверху, тож кульки не настільки вибухають, скоріше рівномірно підіймаються
розпушувачем. Вийде не точна копія смаженого варіанта, а своя, суха й легша версія — і це чесно, без обману.
Тісто тут не дріжджове і не заварне, це звичайне збивне тісто на розпушувачі й холодному маслі — як на пісочне печиво, тільки з
яйцями більше, тож воно еластичне, а не розсипчасте. Заміс швидкий не для краси: чим довше руки мнуть тісто з холодним маслом, тим більше масло встигає розтанути від тепла долонь, а щойно воно розтануло — зникає та сама шаруватість, заради якої його взагалі кладуть кубиками, а не топленим.
Відпочинок у холодильнику — не примха, а потреба тіста заспокоїтись: клейковина, яку ви щойно розтягнули замісом, трохи розслабляється, і кульки потім ліпляться руками, а не чинять опір і не стягуються назад. П'ять хвилин — це мінімум, орієнтуйтеся на те, щоб тісто перестало липнути до плівки й тримало форму, коли ви його розгортаєте.
Борошно беріть звичайне пшеничне, без претензій — сюди не йде сильне хлібопекарське борошно з високим вмістом
білка, бо воно дасть тугу клейковину, а тісто й так тримається на яйцях і
маслі, зайва тягучість тільки заважатиме ліпити кульки. Три яйця плюс
жовток — це і зв'язок тіста, і м'якість: жовток додає жиру без зайвої вологи, тож тісто лишається еластичним, а не рідким.
Масло — холодне й кубиками, і це ключовий момент усього рецепта. Холодне масло в тісті не розчиняється під час замісу, а лишається дрібними вкрапленнями, які під час випікання тануть і випускають пару зсередини — звідси й легка пухкість печива. Якщо масла нема, можна взяти маргарин такої самої твердості, але результат буде трохи інший на смак і запах — тут немає магії, просто жир є жир, і будь-який твердий жир без різкого власного аромату підійде як заміна.
Розпушувач — це хімічний двигун підйому: він реагує з вологою й теплом і виділяє вуглекислий газ, який і підіймає кульки в духовці. 16 грамів на 400 грамів борошна — доза щедра, тож не лякайтеся, якщо тісто після замісу здається трохи живим на дотик, це він уже почав працювати.
Цедра — лише з лимона, який ніхто не обробляв воском і хімією для зберігання, бо ви натираєте саму шкірку, а віск і хімія натираються разом з нею. Якщо такого лимона нема, беріть апельсинову цедру чи ваніль — тут завдання цедри просте: дати аромат, який перебиває прісність борошняного тіста, а не створити якийсь незамінний смак.
Діаметр ковбаски — півтора сантиметри — потрібен не для краси, а щоб кульки пеклися наскрізь за той самий час, що й підрум'янюється поверхня. Товщі — середина лишиться сирою під рум'яною скоринкою, тонші — пересохнуть раніше, ніж встигнуть набрати колір. Рядами на відстані — бо кожна кулька під час випікання трохи росте вшир, і якщо покласти впритул, вони зрощуються боками й печуться нерівномірно.
Цукрову
пудру сиплять тільки на остиглі кастаньйоле, і тут є реальна причина, а не естетика: на гарячій поверхні пудра миттю вбирає вологу й пару з печива та перетворюється на липку плівку замість рівного білого шару. Почекайте, поки руки терплять тримати печиво без дискомфорту — це і є ваш орієнтир на остигання.
Ще від Kofi Asante
·