Фото від ШІЗапечені помідори черрі піккаділлі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Помідор
- 3 ст. л. Оливкова олія
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Орегано за смаком
Кроки
Помідори черрі піккаділлі промиваємо і розрізаємо навпіл. Ножем видаляємо найводянистішу частину м'якоті з насінням.
Викладаємо половинки розрізом донизу на паперовий рушник і даємо стекти рідині.
10 хвДеко застеляємо аркушем паперу для випічки і змащуємо 1 ст. л. оливкової олії. Викладаємо помідори розрізом донизу.
Запікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці.
13 хвВиймаємо деко з духовки і перевертаємо помідори розрізом догори.
Поливаємо рештою оливкової олії, посипаємо орегано, сіллю і чорним перцем за смаком.
Повертаємо деко в духовку.
20 хв
Запечені 
помідори черрі піккаділлі — це гарнір для тих, хто вже втомився від звареної на пару моркви й хоче чогось, що пахне літом навіть у листопаді. Piccadilly — сорт витягнутий, м'ясистий, з тонкою шкіркою і не надто водянистий, тому він тримає форму в духовці краще за круглі черрі, які просто лопаються і розтікаються по деку.
Виходить чи не виходить тут вирішує одне: скільки води ви залишили в помідорі перед духовкою. Все інше — формальність.
Головний ворог цієї страви не недогрів і не перегрів, а калюжа соку на деку. Якщо помідор заходить в духовку мокрим, він не запікається — він тушкується у власному соку, і м'якоть стає ватяною кашею замість того, щоб трохи зморщитися і сконцентрувати смак. Тому ніж, що вичищає насіння з водою, і рушник, що витягує залишок соку — не зайва метушня, а те, що відрізує варений смак від печеного.
Чому розрізаємо і чистимо, а не кидаємо цілими — тому що ціла черрі в духовці поводиться як повітряна кулька: шкірка не пускає пару, тиск усередині росте, і вона тріскається з гучним звуком і бризками 
олії по стінках духовки. Розрізана половинка дихає відкрито, волога виходить спокійно, замість пари — випаровування.
Папір для випічки на деку — не про красу, а про те, що помідор, залишений лежати розрізом на голому металі, прикипить соком-цукром до нього так, що відколупувати потім будете довше, ніж готували. Папір знімає це питання взагалі.
Олія оливкова тут не обов'язково має бути саме оливковою — критерій простий: будь-яка олія без власного різкого запаху, яка не заб'є помідор і не підгорить при 180 градусах. Соняшникова рафінована підійде так само, кунжутна чи нерафінована — ні, бо вони самі хочуть бути головними на тарілці.
Сіль до запікання не кладемо — і це не забаганка рецепта, а механіка: сіль витягує воду осмосом, і якщо посолити мокрі помідори зверху, ви знову зробите собі ту саму калюжу, від якої щойно рятувалися рушником. Тому сіль, 
перець і 
орегано йдуть другим заходом, коли м'якоть уже трохи підсохла й почала тримати форму — тепер сіль працює на смак, а не на витікання соку.
Два заходи в духовку, а не один довгий — логічні, не ритуальні. Перші 13 хвилин розрізом донизу — помідор підпікається знизу, сік іде в папір, а не розтікається по верху, де його побачить олія і спеції. Другий етап розрізом догори — тепер відкрита м'якоть підсмажується, краї трохи карамелізуються, а спеції лягають на суху поверхню і не змиваються соком.
180 градусів — це не точка кипіння чогось особливого, а компроміс: достатньо, щоб вода активно випаровувалась і краї почали підпікатись за прийнятний час, і не настільки гаряче, щоб тонка шкірка встигла згоріти раніше, ніж м'якоть усохне. Готовність дивіться не за секундомиром, а за виглядом: шкірка трохи зморщилась, краї розрізу підсмажились до темнішого кольору, а не почорніли — ось і все, духовку можна вимикати, час у рецепті — лише орієнтир, щоб не забути про них зовсім.
Ще від Tomás Ferreira
·