Запечені кабачки з пармезаном

Кабачки беріть молоді, щільні, без м'якого боку — стара м'якоть уже сама по собі губка з водою, і скільки її не запікай, вона так і залишиться вологою під скоринкою. Форма нарізки — кружечками чи соломкою — не рецептурна забаганка, а питання контакту з сумішшю: товстіший шматок довше тримає вологу всередині, тонший швидше м'якшає, але й швидше пускає воду назовні. Орієнтуйтесь на звичну для вас товщину картоплі-фрі чи трохи товще — і не мудруйте.

Пармезан тут не для статусу, а для жиру й солі в одному продукті: він топиться й зв'язує сухарі в єдину кірку, а заразом підсолює страву зсередини скоринки. Якщо пармезану нема — підійде будь-який твердий сир, що плавиться й не розтікається калюжею: грана падано, старий гауда, навіть сухий твердий український сир тертий дрібно. М'який сир сюди не годиться — він потече і зробить кашу замість кірки.

Сухарі — каркас для сиру, без них розплавлений пармезан просто стече зі шматочків. Якщо панірувальних сухарів нема, беріть підсушений і перемелений хліб, або навіть товчені крекери без солодкого смаку — головне, щоб сухе й дрібне, щоб прилипало до олії на поверхні кабачка.

Олія — будь-яка без власного яскравого запаху, щоб не сперечалась із травами й сиром. Оливкова тут традиційна тому, що страва родом із кухні, де інших олій і не було під рукою, а не тому, що без неї "не той смак". Соняшникова рафінована впорається не гірше.

Трави — це вже на ваш смак і на те, що є в шафці: сухий орегано, прованські суміші, навіть просто мелений часник із сушеною петрушкою. Головне правило тут одне — трави додаються в суху суміш із сухарями, а не прямо на вологі кабачки, інакше вони просто прилипнуть плямами й не розподіляться рівномірно.

Гриль в останні хвилини — хитрість для тих, у кого духовка не дає впевненого верхнього жару. Якщо ваша духовка і так добре підрум'янює зверху, цей крок можна пропустити — він рятує ситуацію, а не покращує ідеальну.