Кабачок

Кабачок — овоч сумирний, без характеру, і саме тому такий цінний на кухні. Ріжете його — і бачите: м'якоть соковита, аж воложиста. Кидаєте на сковороду, і ця волога виходить одразу. Якщо вогню мало, кабачок не смажиться, а тихо тушкується у власному соку, і замість рум'яної скибки ви отримуєте бліду й м'яку. Хочете підрум'янити — вогонь мусить бути сильний, і часу для цього небагато.

Обирайте кабачок молодий, невеликий і щільний на дотик, зі шкіркою тонкою й блискучою, без вм'ятин. Натиснули пальцем — якщо м'якоть пружна, не залишає сліду, значить свіжий. Великий, важкий кабачок із твердою шкіркою — це вже не для смаження, з нього краще зробити ікру чи фарширувати, бо м'якоть там грубіша, з насінням.

Дехто каже: кабачок несмачний сам по собі, тому його треба рятувати спеціями й сиром. Ні! Саме ця нейтральність — його сила. Він бере на себе смак часнику, олії, м'яса, з якими готується, і ніколи не сперечається. Помилка тут одна: люди топлять кабачок у спеціях, перебивають його ніжність, і замість легкої страви отримують важку, де сам овоч уже й не відчувається.