Фото від ШІТартар з буряку
Інгредієнти

- 400 г Буряк цілий, з шкіркою
- 100 г Буряк очищений і нарізаний дуже дрібними кубиками
- 15 г Каперси
- 1 од. червона цибуля
- 1 ст. л. яблучний оцет
- 1 кг Сіль
- Чорний перець
- 2 од. Авокадо нарізані кубиками
- 1 жменя кервель
Хрінова крем

- 75 г вершковий сир з часником
- 50 мл Крем-фреш 18%
- 20 г Хрін дрібно натертий
- Сіль
- Чорний перець
Кроки
Помийте буряки з шкіркою і витріть насухо. Викладіть у жаростійку форму на трохи солі й накрийте рештою солі.
5 хвЗапікайте в розігрітій духовці при 225 градусах із конвекцією приблизно 1 годину або до м'якості.
60 хвОчистіть запечені буряки від шкірки і подрібніть у комбайні з каперсами та дрібно нарізаною цибулею.
10 хвПерекладіть у миску і приправте яблучним оцтом та перцем до смаку. Додайте сирі буряки кубиками і приправте сіллю та перцем до смаку.
3 хвЗмішайте вершковий сир, крем-фреш і хрін, приправте сіллю та перцем до смаку.
3 хвВикладіть на тарілки за допомогою кільця для формування: спочатку покладіть дрібно нарізане авокадо і притисніть рівномірно, потім викладіть буряк. Зніміть кільце, подавайте з трохи хрінового крему та посипте кервелем зверху.
Тартар — це слово-пастка. Усі думають про сире м'ясо, а тут
буряк, і ніхто нікого не обманює: принцип той самий — дрібна різка, холодна подача, шар на шарі в кільці. М'ясний тартар тримається на жирі й білку, буряковий — на тому, що запечений буряк дає м'якість і солодкість, а сирий кубиками — хрускіт і свіжий земляний дух. Без цього контрасту двох текстур страва розсиплється в банальне бурякове пюре на тарілці.
Вийде це чи ні — вирішується на етапі запікання. Буряк у шкірці й у
солі — це не примха, а спосіб довести коренеплід до м'якості, не висушивши і не розмивши смак у воді. Сіль навколо не для того, щоб просолити буряк наскрізь — шкірка не пускає сіль усередину, — а щоб забрати зайву вологу з поверхні форми й рівномірно тримати жар. Перевірка одна: ніж чи шпажка входить вільно, без опору. Хвилини в рецепті — то нижня межа, корінь буде готовий, коли буде готовий, і жодна духовка цього не прискорить без шкоди.
Друга точка ризику — баланс
крем-сиру з
хроном і сирого буряку з оцтом. Якщо полінуватися і не приправити кожен шар окремо — вийде прісно, бо шари в тартарі не перемішуються, кожен куштується окремо, і кожен мусить сам по собі бути доведений до смаку.
Буряк тут — у двох станах, і це не для краси, а для роботи. Запечений, подрібнений з
каперсами й
цибулею, дає основу — м'яку, трохи солодку, з кислинкою від оцту. Сирий, нарізаний кубиками, додається вже після — він не встигає розм'якнути, і саме він дає тій основі структуру, бо без нього маса була б однорідною кашею, а не тартаром. Беріть буряк щільний, без м'яких плям і тріщин на шкірці — м'який буряк уже почав в'янути, і запікання тільки підкреслить цю втому.
Каперси й цибуля йдуть у комбайн разом із буряком не випадково: їхня справа — різкість і
сіль, яких самому буряку бракує. Каперси можна замінити будь-якою кислою різкою дрібниною — маринованим огірком, наприклад, — головне, щоб вона була кисла й подрібнена, а не домінувала смаком. Цибулю берете звичайну, ріжете дрібно, бо її тут мало і вона працює фоном, а не соло.
Хрін,
крем-фреш і вершковий сир — це соус, і тут головне не перестаратися з хроном: він гіркий і різкий, його задача — прокинути язик, а не забити собою весь смак буряка. Якщо хрону свіжого немає, годиться готовий тертий у банці, тільки без цукру й зайвих добавок у складі, і кладіть його обережніше, бо концентрація там інша. Крем-фреш можна замінити густою сметаною високої жирності — суть у тій самій кислуватій жирності, яка тримає структуру соусу й не розтікається.
Авокадо тут не прикраса, а третій шар текстури — м'який, масляний, він лягає в основу кільця і контрастує і з хрустким сирим буряком, і з ніжним запеченим. Беріть стигле, таке, що піддається легкому натиску пальця, але не м'яке наскрізь — переспіле розповзеться кубиками й втратить форму під кільцем.
Про миф скажу прямо: дехто вважає, що буряк для тартара треба варити — швидше й простіше. Ні, бо у воді буряк віддає частину смаку й кольору самій воді, і виходить блідіший, водянистіший результат. Запікання в солі зберігає концентрацію смаку, тому що волога випаровується з поверхні, а не вимивається в каструлю.
Формування кільцем — це не складно, просто вимагає терпіння: притиснути авокадо рівномірно, не поспішаючи, щоб шар тримав форму, коли кільце зніметься. Якщо кільця немає — підійде будь-яка невисока форма без дна, навіть обрізана консервна банка, аби стінки були рівні. Кервель, якщо не знайдете — петрушка впорається не гірше, свіжість зелені тут важливіша за конкретну назву.
Ще від Lucas Moreau
·