Фото від ШІЧорничний пиріг з франжипаном
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 240 г Борошно
- 50 г цукрова пудра
- 1 щіпка Сіль
- 120 г Вершкове масло холодне
- 1 од. Яйця збите
- Вода холодна, за потреби
- 100 г Вершкове масло кімнатної температури
- 100 г Цукор
- 2 од. Яйця
- 100 г мигдальне борошно
- 225 г Чорниця заморожені
- 100 мл Крем-фреш
Кроки
Змішайте в кухонному комбайні пшеничне борошно, цукрову пудру, сіль і холодне масло до однорідності. Зберіть тісто в мисці зі збитим яйцем, додайте холодної води за потреби, поки тісто не зібралося в кулю.
5 хвРозкачайте тісто між двома аркушами паперу для випічки і охолодіть 30 хвилин.
30 хвЗмастіть форму діаметром 24 см, викладіть тісто, притисніть по краях і обріжте надлишки.
Проколіть денце виделкою, накрийте аркушем паперу для випічки, заповніть сушеними бобами або кульками для випічки й випікайте наосліп у розігрітій духовці з конвекцією при 175°С приблизно 15 хвилин.
15 хвЗбийте масло з цукром до пишності, потім додавайте яйця по одному, збиваючи після кожного додавання. Вмішайте мигдальне борошно до однорідності.
5 хвРозподіліть франжипан по охолодженій основі з тіста, посипте всі чорниці зверху й злегка притисніть їх у крем.
2 хвВипікайте пиріг у розігрітій духовці з конвекцією при 175°С 30 хвилин, або поки франжипан не стане золотистим.
30 хвПодавайте пиріг зі щедрою ложкою крем-фрешу, ванільним морозивом або збитими вершками.
Це французький тарт: хрустка основа з пісочного тіста, під нею — м'який мигдальний
крем-франжипан, а зверху
чорниця, яка під час випічки пускає сік і дає кислинку. Ідея не нова, років сто живе в будь-якій паризькій пекарні, і вирішує одну задачу: як запекти соковиту ягоду так, щоб дно не перетворилося на кашу.
Вийде чи не вийде — залежить від двох моментів. Перший: наскільки холодним було
масло, коли ви замішували тісто в комбайні. Другий: чи випекли основу наосліп, з тягарцями, перш ніж лити туди крем. Пропустите друге — отримаєте сиру підошву під франжипаном, і жодна духовка потім це не врятує, бо крем зверху вже запечеться й закриє шлях парі з тіста.
На форму 24 см вистачить шістьом, якщо порції людські, а не символічні. Чорницю беремо заморожену — і це не бідність, а розрахунок: заморожена дає більше соку саме тоді, коли крем його потребує.
Тісто місите в комбайні швидко, саме тому, що
масло мусить лишитися холодним. Руки теплі, а комбайн — ні, і це важливо: якщо масло почне топитися ще до духовки, воно вмішається в
борошно суцільно, і тісто стане щільним, як підошва. Холодне масло лишається дрібними шматочками, і вже в духовці кожен такий шматочок тане, лишаючи пухирець пари — звідси й кришиться пісочне тісто, а не тягнеться. Дехто каже: тісто треба довго вимішувати, щоб було еластичним. Ні, бо еластичність тут дає глютен, а глютен у пісочному тісті — ворог, не друг. Довго місите — отримаєте не крихку основу, а гумову.
Яйце зв'язує тісто,
вода йде лише «за потреби» — доливайте по краплі, доки тісто не збереться в кулю. Зайва вода зробить тісто липким і важким, і тоді холодне масло вже не допоможе.
Прокол денця виделкою і тягарці зверху — не формальність. Без проколів тісто здувається бульбашками пари знизу, без тягарців краї піднімаються і сповзають. Конвекція при 175°С тут працює як рівномірний обдув з усіх боків: гаряче повітря підсушує скоринку швидко й однаково, тож до того, як на неї ляже
крем, вона вже суха і не розмокне. У звичайній квартирній духовці краї часто темніють швидше за центр — якщо бачите, що вони йдуть у коричневий раніше, ніж середина допеклася, прикрийте краї смужкою фольги, нічого складного.
Масло кімнатної температури з цукром збивають до пишності не для краси, а щоб напхати в масу повітря: ці бульбашки в духовці розширяться і зроблять франжипан легким, а не щільним кексом. Яйця додають по одному саме тому, що маса може розшаруватися, якщо влити все одразу — емульсія любить поступовість. Мигдальне борошно дає і смак, і структуру без глютену, тому крем ніжний, а не тягучий. Нема мигдального — беріть будь-яке горіхове борошно без гіркоти, фундук чи кеш'ю теж спрацюють, хоч присмак буде інший, не гірший, просто інший.
Чорницю беремо заморожену не з економії — вона встигає розморозитися й пустити сік саме за той час, що крем випікається, і цей сік не дає франжипану пересохнути. Свіжа ягода за ці самі хвилини віддасть менше вологи, і крем вийде сухішим. Натисніть ягоди в крем, щоб вони не скочувалися і не підгорали зверху, лишаючись голими.
Крем-фреш до готового пирога — не оздоба, а баланс: кислота проти солодкого франжипана, щоб десерт не був одновимірним. Морозиво чи вершки підуть тим же шляхом, просто м'якше.
Ще від Ostap Melnyk
·