Фото від ШІК'яккере з кремовою начинкою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 300 г Борошно
- 150 г Яйця
- 40 г Цукор
- 50 г Молоко
- 25 г Вершкове масло
- 2 ст. л. Солодкий лікер
- 1 щіпка Сіль
- 1 од. Лимонна цедра
- 250 г Заварний крем
- Арахісова олія за потреби
- за смаком Цукрова пудра для посипання
Кроки
Просійте борошно у велику миску, додайте цукор, сіль і цедру лимона, перемішайте.
Розтопіть вершкове масло в молоці, дайте трохи охолонути і додайте суміш до борошна.
Вбийте яйця по одному, додайте лікер і вимісіть однорідне тісто.
Сформуйте гладку кульку тіста, загорніть у харчову плівку і залиште за кімнатної температури.
30 хвРозкачайте тісто на злегка присипаній борошном поверхні до прямокутного пласта.
Розріжте пласт роликом для нарізання тіста (або гострим ножем) на дві смуги шириною приблизно 15 см.
Викладіть кондитерський крем у кондитерський мішок і нанесіть смужки крему вздовж одного краю кожної смуги тіста.
Злегка змочіть краї тіста водою, накрийте вільною частиною тіста начинку, щільно з'єднавши краї.
Запечатайте краї, у тому числі між порціями крему, наріжте прямокутники, притиснувши краї зубцями виделки.
Смажте к'яккере в розігрітій до 170 градусів олії, рівномірно підрум'янюючи з обох боків.
Викладіть на паперовий рушник, притрусіть цукровою пудрою і подавайте.
К'яккере — це не хрустка хлібна коржа з Сардинії, яку ви, може, бачили під цією назвою в крамниці. Тут та сама назва взята для смаженого солодкого тіста з
кремом усередині — така собі хатня варіація на тему хрусткого коржика, тільки замість сухого прісного тіста — здобне, замішане на
яйцях і
молоці, і з начинкою. Італійська кухня взагалі любить перевикористовувати старі назви для нових страв — так дешевше пояснювати сусідці, що ви готуєте.
Вирішує тут одна річ: тісто має бути достатньо тонким, щоб прожарилось наскрізь за ті секунди, поки крем усередині не встиг закипіти й розірвати шов. Якщо розкотите товсто — отримаєте сире тісто всередині з гарячою скоринкою зовні. Якщо шов погано запечатаєте — крем втече в
олію, і замість хрусткого антипасти у вас буде каша в фритюрі, і запах горілого цукру на всю кухню.
Дехто каже — смажити можна й не притискаючи краї виделкою, мовляв, тісто саме склеїться. Ні, бо волога на поверхні тіста висихає швидше, ніж ви встигнете покласти наступну штуку на сковорідку, і шов розходиться першим же бульбашкою пари зсередини. Зубці виделки — це не краса, це механічна фіксація шва, поки клейковина не схопилась остаточно.
На шість осіб вистачить з головою — це антипасти, не основна страва, тож три-чотири штучки на людину вже ситно, враховуючи, що тісто здобне і крем солодкий.
Борошно просіюють не для краси, а щоб розбити грудки і насичити повітрям — тісто з непросіяного борошна місити важче, воно нерівномірно вбирає рідину й виходить тугим шматками. 300 г на таку кількість
яєць і
молока — це пропорція, з якої тісто виходить м'яким, але не липким, саме такою консистенцією, яку легко розкотити тонко без розривів.
Яйця тут не для зв'язування, як у хлібі — це джерело жиру й білка, яке робить тісто здобним, схожим радше на пельменне з яйцями, ніж на хлібне. Вбивайте їх по одному саме тому, що тісто краще приймає рідину поступово: якщо вилити все одразу, борошно не встигне розійтись, і доведеться довше місити, а зайве місиво — це зайва клейковина, тісто стане гумовим і погано розкотиться тонко.
Молоко з розтопленим
маслом — це спосіб ввести жир рівномірно, а не грудками, як було б, якби кидали тверде масло просто в борошно. Чому молоко має охолонути — щоб не зварити яйця, коли додасте їх у суміш далі. Будь-яке молоко середньої жирності підійде, принципової різниці між марками тут немає.
Лікер і
цедра лимона — це про аромат, не про структуру тіста, тому заміна тут проста: будь-який ароматний алкоголь без зайвої солодкості (ром, бренді) або взагалі пропустити лікер, збільшивши трохи цедру чи додавши ваніль. Цедра — лише верхній жовтий шар шкірки, без білої частини, бо вона гірчить.
Кондитерський
крем — це загальна назва, і сюди підійде будь-який густий заварний крем, який тримає форму в мішку і не витікає рідиною за кілька хвилин очікування. Якщо крему немає готового, зваріть заварний крем на молоці з жовтками, борошном і цукром — головне, щоб він був холодний і густий перед тим, як класти в тісто, інакше він розтопить тісто зсередини ще до фритюру.
Олія для фритюру — будь-яка без власного запаху і присмаку, арахісова тут не принципова, підійде соняшникова рафінована чи будь-яка інша нейтральна. Чому 170 градусів, а не більше — при вищій температурі зовнішня скоринка підгорає раніше, ніж тісто встигає пропектися всередині, а при нижчій тісто довго висить в олії і просочується жиром, стає важким. На звичайній плиті без термометра орієнтир простий: кинутий шматочок тіста має спливти й почати пузиритись за кілька секунд, не одразу темніючи.
Ще від Kofi Asante
·