Фото від ШІКарбонара зі спаржею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Макарони
- 1 пучок Спаржа
- 1 зубчик Часник
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 5 од. Яєчний жовток
- 60 г Пекоріно романо
- 150 г Бекон
Кроки
Довести до кипіння велику кількість підсоленої води. Промити спаржу й очистити її, видаливши тверду дерев'янисту частину стебла. Нарізати кружечками, залишивши кінчики цілими.
В сковороді з невеликою кількістю оливкової олії обсмажити часник до золотистого кольору, додати кружечки спаржі й готувати підсолюючи та поступово додаючи кілька ложок води.
10 хвЗа хвилину до кінця готування додати кінчики спаржі, перемішати і зняти з вогню.
Відварити спагеті або лінгвіне.
У мисці змішати яєчні жовтки з пекоріно. За допомогою вінчика додати 1-2 ст. л. води від варіння пасти, регулюючи консистенцію.
Нарізати гуанчале кубиками й обсмажити на повільному вогні у сковороді, щоб воно віддало жир.
Викласти гуанчале на папір для вбирання жиру, а жир залишити в сковороді для обсмажування пасти.
Відварити пасту до стану аль денте, перекласти у велику сковороду разом із жиром від гуанчале. Обсмажити кілька секунд, потім додати хрустке гуанчале.
Влити крем із жовтків і сиру та швидко перемішати пасту поза вогнем. Додати спаржу, все перемішати і подати негайно.
Карбонара — це не вершковий соус, а яєчний крем, який тримається на теплі
пасти і більше ні на чому. Ось де вся інтрига рецепта: вийде чи перетвориться на яєчню.
Гуанчале дає жир і
сіль,
жовтки з сиром — оксамитовість, а
спаржа тут не для краси, а для того, щоб у цій густій жирній страві з'явилося щось хрустке і свіже — інакше друга виделка вже не лізе.
Міф перший: карбонара — зі вершками. Ні, бо вершки в оригіналі з'явилися саме тому, що люди боялися згортання яйця і підстраховувалися жирним соусом, який пробачає будь-яку помилку з температурою. А тут помилки не пробачаються — і в цьому вся суть страви, а не дефект рецепта.
Міф другий: спаржу треба варити окремо до м'якості. Ні, бо тоді вона віддасть смак у воду, а нам треба навпаки — щоб смак лишився в ній, а вода лише допомогла їй дійти. Тому спаржу тушкують у невеликій кількості води просто у сковороді, підливаючи по ложці — це не варіння, це випарювання з контролем.
Головний ризик тут один: перегріти яйця. Решта — технічні деталі, які просто убезпечують вас від цього ризику.
Гуанчале ріжте кубиком і кладіть на холодну або ледь теплу сковороду — повільний нагрів розтоплює жир поступово, і він встигає вийти весь, перш ніж м'ясо встигне обвуглитися зовні. Якщо кинути одразу на гарячу — зовні підгорить, а всередині лишиться сире й жирне, і смак вийде не той. Немає гуанчале — беріть панчетту, це той самий принцип: солона, витоплена свинина з жиром, а не бекон із копченим присмаком, який сюди не пасує.
Спаржу чистіть саме в нижній частині стебла, бо там волокна грубі й дерев'янисті — варити довше їх марно, вони так і лишаться жорсткими, скільки не тримай на вогні. А кінчики, навпаки, готуються за секунди і при довгому контакті з жаром просто розвалюються в кашу — тому їх додають в останню хвилину, а не з усіма разом.
Пекоріно тут не замінюй пармезаном без причини: пекоріно солоніший і гостріший, і саме ця гострота тримає баланс проти жиру гуанчале. Якщо пекоріно немає зовсім — беріть пармезан, але додайте трохи більше
солі свідомо, бо інакше страва вийде прісною на тлі жиру.
П'ять
жовтків на 400 г
пасти — це пропорція не до смаку, а до густини: менше — крем буде рідким і стече на дно тарілки, більше — вийде надто щільно, як запіканка. Білки тут не потрібні, вони згортаються швидше за жовтки і саме вони дають ту грудкувату текстуру, яку всі бояться отримати.
Головний момент — зняти сковороду з вогню перед тим, як лити яєчний крем, і далі рухатись швидко. Жовток згортається десь при температурі гарячої ванни для руки — трохи вище, і вже пізно. Паста й жир від гуанчале дають достатньо тепла, щоб крем загуснув сам, без плити. Якщо вийшло рідко — більше перемішуйте й чекайте, тепла пасти вистачить; якщо почало грудкуватися — рятувати пізно, будуть шматочки яєчні в соусі.
Терпіння тут не про довге чекання, а про швидкість у потрібний момент: доки гуанчале чекає на папері, доки паста доварюється — встигніть зробити крем і тримати все напоготові. Карбонару не можна відкласти й доробити пізніше — вона або складається за ці півхвилини, або ні.
Ще від Kofi Asante
·