Фото від ШІЧенчі карнавальні
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 3 од. Яйця
- 300 г Борошно
- 50 г Вершкове масло за кімнатної температури
- 50 г Цукор
- Лимонна цедра з 1 лимона
- щіпка Сіль
- 3 г Розпушувач
- Цукрова пудра за смаком
- Рослинна олія за смаком, для смаження
Кроки
У мисці енергійно збиваємо яйця з цукром до світлої пухкої маси.
На робочій поверхні насипаємо просіяне борошно й розпушувач гіркою, роблячи заглиблення в центрі. Виливаємо туди збиті яйця, додаємо лимонну цедру та щіпку солі.
З'єднуємо інгредієнти, замішуємо руками, додаємо вершкове масло кімнатної температури і вимішуємо до однорідної маси.
Розкочуємо тісто скалкою до товщини приблизно 3 мм.
Фігурним ножем вирізаємо ромби й робимо два вертикальні надрізи по центру кожного.
У широкій сковороді розігріваємо олію і смажимо ченчі до золотистого кольору з обох боків.
Виймаємо шумівкою, викладаємо на паперові рушники і даємо охолонути.
Посипаємо ченчі цукровою пудрою і подаємо.
Ченчі — це хрустке смажене тісто, яке в Італії роблять на карнавал, а назва теж карнавальна: «хенца» по-грузинськи — «сила, бадьорість», і щось від цього звучить в італійській chiacchiere, бо тісто там теж веселе, пухирчасте, легке. Але суть проста й не магічна: тонке тісто з 
яєць і 
борошна швидко смажиться в гарячій 
олії, пухириться, стає ламким — і виходить не пиріжок, а солодка хрустка стрічка.
Вийде чи не вийде — вирішується на етапі розкочування, а не на етапі смаження. Якщо тісто розкотити товщим за 3 мм, воно не прохрумтить наскрізь: середина залишиться м'якою, тягучою, і замість хрусткого ченчі ви отримаєте щось середнє між чіпсом і млинцем. Тонке тісто — це не естетика, це умова, щоб олія встигла висушити його до самої середини за ті секунди, поки воно смажиться.
Друга точка ризику — надрізи по центру ромба. Дехто каже — це просто для краси, щоб був візерунок. Ні: без надрізу тісто смажиться рівним пластом і легко закручується в трубочку чи пухир з повітрям усередині, яке потім лопається бризками гарячої олії. Надріз дає тісту шлях для пари, і воно залишається плоским, рівномірно хрустким.
Яйця з цукром збиваються не для смаку, а для повітря: енергійне збивання вбиває в масу бульбашки, які потім тримають тісто легким, не дають йому стати щільним, як для пельменів. Світла пухка маса — ознака того, що повітря досить і 
цукор розчинився, а не просто перемішався.
Борошно беріть звичайне пшеничне, просіяне — просіювання тут не ритуал, а спосіб розбити грудочки й насичити борошно повітрям ще раз, щоб тісто легше з'єдналося з яйцями без грудок. 
Розпушувач у 3 грамах на 300 г борошна — це маленька, контрольована добавка: вона не підійме тісто, як дріжджі, а трохи полегшить його структуру, зробить злам не кам'яним, а крихким.
Вершкове 
масло кімнатної температури — ключове слово тут «кімнатної». Холодне масло не вмішається рівномірно, залишиться крупинками, і при смаженні ці крупинки дадуть нерівний, плямистий колір. М'яке масло розходиться по тісту тонкою плівкою між частинками борошна, і саме ця плівка потім, у гарячій олії, не дає тісту набрати зайву олію — воно швидше дає хрустку скоринку, ніж просочується жиром.
Лимонна 
цедра — не прикраса для запаху, а противага солодкій 
пудрі, якою страву засипають наприкінці. Без цедри ченчі були б просто солодкими; з нею — у смаку є гіркувата свіжа нотка, яка не дає пудрі набриднути вже на третьому шматочку. Якщо лимона немає, підійде будь-яка цитрусова цедра з яскравим запахом — апельсинова теж працює, хоч смак вийде інакший, тепліший.
Олія для смаження — будь-яка рослинна без власного запаху: соняшникова рафінована, кукурудзяна, навіть легка оливкова без різкого присмаку. Головне — її має бути достатньо, щоб тісто плавало, а не лежало на дні сковороди, інакше воно смажиться не з обох боків одночасно, а спершу з одного — і прогорає нерівномірно. У звичайній квартирі широка сковорода з високими бортиками впорається не гірше за казан: головне, щоб олія не доходила до самого краю, бо тісто, потрапивши у гарячий жир, трохи піниться й піднімається.
Золотистий колір з обох боків — це і є єдина правильна ознака готовності, а не хвилини на вогні. Тонке тісто смажиться швидко, і перша скоринка з'являється за секунди, тож стояти над сковородою і дивитися — доведеться. Терпіння тут не фігура мови: передчасно вийняте тісто буде бліде й м'яке всередині, а передержане — гірке на смак, бо тонкий пласт горить швидше, ніж товстий шматок м'яса.
Ще від Inès Lambert
·