Фото від ШІПесто з помідорів датерино та базиліку
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Макарони
- 50 г Мигдаль
- Сіль за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець мелений, за смаком
- Оливкова олія за смаком
- 1 пучок Базилік
- Петрушка за смаком
- 10 од. Пасата з помідорів датторіні
- 50 г Пекоріно романо
- 1 зубчик Часник
Кроки
Поставте варитися спагеті у великій кількості підсоленої води.
Покладіть у чашу блендера мигдаль, кілька кристаликів крупної солі та часник і збийте.
Додайте базилік, петрушку, пекоріно, помідори датерино, чорний перець і оливкову олію, збийте до кремової консистенції.
Відцідіть спагеті аль денте і заправте їх песто.
Песто — це взагалі не варена страва, а холодна
паста, яку збивають. І тому вся робота тут відбувається не на плиті, а в чаші блендера, поки спагеті скипають поряд. Вийде чи ні — вирішується в одній точці: чи встигне блендер зробити крем, поки макарони не розварились до каші.
Класичне песто — з
базиліку, кедрових горішків і пармезану. Тут замінили майже все: горіхи — на
мигдаль, сир — на
пекоріно, і додали помідори датерино — це маленькі солодкі томати, трохи довгасті, з тонкою шкіркою, їх ще звуть датерино через форму "фінік". Вони несуть у соус вологу і легку кислинку, якої чистому базиліковому песто не бракує, але тут вона працює на контраст із солодкуватим мигдалем.
Дехто каже — песто можна тримати теплим, "щоб не застигло". Ні, бо тепло тут шкодить: базилік від гарячого металу чи довгого контакту з теплом темніє і гіркне — хлорофіл руйнується, а ефірні
олії випаровуються. Тому песто збивають холодним, а гарячі лише спагеті, які потім цей холодний крем обволікає і сам трохи підігріває.
Мигдаль тут замість кедрових горішків — і це не збіднення рецепта, а економіка: кедрові горішки дорогі й швидко гіркнуть від часу, мигдаль дешевший і стабільніший на смак. Збивають його першим, разом із
часником і кількома кристаликами крупної
солі — сіль тут працює як абразив, вона допомагає ножам блендера подрібнити тверді часточки, а не лежить просто для смаку. Якщо немає мигдалю — підійде будь-який не надто ароматний горіх: кешью, волоський без шкірки, навіть гарбузове насіння, аби не перебивало
базилік власним запахом.
Часник кладуть один зубчик — і це свідомо мало. Сирий часник у холодному соусі звучить голосніше, ніж варений, тому тут його доза приборкана: він має лише натякнути, не домінувати.
Базилік і
петрушка разом — хід не випадковий. Чистий базилік у холодну погоду чи наприкінці літа буває трохи жорсткуватий і дає гіркоту в черешках, петрушка цю гіркоту пом'якшує і додає свіжості без зміни характеру соусу. Беріть листя, товсті стебла відкидайте — вони деревніють і в блендері перетворяться на волокна, а не на крем.
Пекоріно — овечий сир, твердий і солоніший за пармезан, тому з ним легко переборщити із сіллю: спершу покладіть менше, а сіль у соус додавайте вже з огляду на нього. Якщо пекоріно немає — пармезан теж піде, просто сам соус вийде м'якшим, менш гострим.
Помідори датерино збивають сирими, прямо з насінням і шкіркою — звідси в соусі з'являється волога, яка робить консистенцію кремовою, а не сухою
пастою. Якщо датерино немає — беріть будь-які солодкі помідори невеликого розміру, типу чері, головне не водянисті сорти для салатів "на вагу", бо вони дадуть зайву рідину без смаку.
Спагеті варять окремо й окремо відціджують — важливо не промивати їх водою, інакше змиєте крохмальну плівку з поверхні, яка допомагає соусу тримати на макаронах, а не стікати на дно тарілки.
Ще від Liam Murphy
·