Фото від ШІПіккате з курки в лимонному соусі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 4 од. Куряча грудка
- Борошно за потреби
- Сіль за смаком
- Білий перець за смаком
- 1/2 склянка Біле вино
- 1 од. Лимон
- сушена петрушка за смаком
- 20 г Вершкове масло
Кроки
На сковороді розтопити вершкове масло.
Курячу грудку обваляти в борошні, струсивши зайве, і викласти на сковороду.
Обсмажити з одного боку, перевернути і влити біле вино.
Дати вину випаруватися, потім додати сік лимона і трохи натертої цедри.
Накрити кришкою і готувати на повільному вогні до повної готовності курки. Готовність: усередині 74 °C.
Присмачити сіллю, поперчити і злегка притрусити сушеною петрушкою.
Подавати з картопляним пюре.
Піккате — це спосіб зробити суху курячу
грудку соковитою за рахунок кислоти й пари, а не за рахунок якогось секретного маринаду.
Борошно тут не для скоринки-панірування, а щоб зв'язати сік
вина і
лимона в соус, який інакше просто стече зі сковороди в повітря. Вийде чи ні — залежить від того, чи ви дасте грудці дійти під кришкою на тихому вогні, а не доб'єте її на сильному, щоб "швидше".
Дехто каже — куряча грудка завжди суха, бо в ній мало жиру. Ні, бо суха вона тоді, коли волога з неї виходить швидше, ніж біло́к встигає "закрити двері". На сильному вогні волога випаровується одразу, і м'ясо здається картоном. Тут вогонь тихий, і вино з лимонним соком не дають поверхні пересохнути, поки середина доходить.
Борошно на грудці — не про хрусткість. Це клейстер: трохи крохмалю піде в сковороду і там, у вині й лимонному соку, загусне в соус, який триматиметься на м'ясі, а не стікатиме на тарілку. Струсити зайве борошно — обов'язково, бо товстий шар дасть клейкий, а не шовковистий соус.
Куряча
грудка — тут головна й водночас найвразливіша частина. Відбивати її ніхто не просить, але якщо грудки нерівні за товщиною, товщий край дійде пізніше за тонший, і ви або недотримаєте один бік, або пересушите інший. Якщо бачите, що одна грудка товща — притисніть товстий край долонею через плівку, трохи вирівняти товщину корисніше, ніж орієнтуватись на час.
Борошно беріть звичайне пшеничне, без претензій. Головне — тонкий шар. Товстий шар борошна в контакті з
маслом і
вином дасть грудки грудок у соусі замість гладкого глянцю. Струсили зайве — і далі борошно працює як загусник, непомітний у готовій страві.
Вершкове масло тут не просто жир для смаження, а частина смаку соусу: воно емульгується з вином і лимонним соком і дає ту м'яку жирність, яку олія дати не може. Якщо масла немає — беруть будь-який жир без власного запаху, тобто нейтральну олію, але тоді соус вийде тонший, без того вершкового округлення смаку. Це не катастрофа, просто інший результат.
Біле вино — не для аромату вина як такого, а для кислоти й пари. Коли воно шипить і википає на сковороді, воно забирає з дна присохлі шматочки м'яса й жиру — те, що кухарі називають фондом, — і розчиняє їх у рідину. Без вина цей фонд так і лишиться пригорілим на дні, і смак піде в мийку, а не в соус. Якщо вина немає принципово — підійде вода з краплею оцту, але це вже компроміс, а не рівноцінна заміна.
Лимон — і сік, і трохи цедри — додають кислоти в кінці, вже після того, як вино своє зробило. Цедру треба саме трохи, тому що в ній ефірні олії, а не тільки кислота: перестараєтесь — соус почне гірчити.
Сіль і білий
перець — наприкінці, бо посолити рідину до того, як вона википіла до потрібної густини, означає пересолити вже густий соус.
Накрити кришкою — для тих, у кого немає казана з щільною кришкою, підійде широка каструля чи тарілка зверху сковороди: мета не герметичність, а затримати пару, щоб вона доварювала м'ясо згори, поки знизу йде контакт зі сковородою. Готовність перевіряйте не за годинником, а за тим, чи м'ясо пружинить при натисканні і сік, що виходить, прозорий, а не рожевий. Десять хвилин — нижня межа, не присуд.
Ще від Kofi Asante
·