Фото від ШІХолодна паста з шинкою і горошком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г коротка паста
- 100 г Шинка
- 200 г Горошок
- Оливкова олія за смаком
- бальзамічний оцет за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Пармезан за смаком, нарізаний тонкою стружкою
Кроки
Приготуйте горошок на парі, поки він не стане досить м'яким, потім охолодіть.
Зваріть коротку пасту до стану аль денте.
Відкиньте пасту на друшляк і охолодіть на тарілці, скропіть оливковою олією та перемішайте.
З'єднайте шинку з охолодженим горошком.
Додайте охолоджену пасту до шинки з горошком і приправте чорним перцем.
Перемішайте, накрийте миску харчовою плівкою і поставте в холодильник щонайменше на 30 хвилин.
30 хвПриправте бальзамічним оцтом і посипте пармезаном перед подачею.
Холодна паста — це відповідь на спеку та на лінь стояти біля плити двічі. Влітку гарячу страву їсти важко, а холодильник робить з макаронів зовсім інший продукт: крохмаль у них твердне, смак стає щільнішим, не розпливається по тарілці парою. Тут рахунок простий — паста, 
шинка, 
горошок, і все тримається на тому, наскільки акуратно ви охолодите кожен складник окремо, а не звалите все гарячим в одну купу.
Вийде страва чи ні — вирішується не в холодильнику, а раніше, на етапі варіння пасти. Аль денте тут не примха шеф-кухарів, а техніка: паста, зварена до м'якості, за годину в холоді стане кашею — крохмаль продовжить набрякати і без гарячої води, просто повільніше. А трохи твердувата серединка якраз і дасть той приємний опір зубу, заради якого це все затівається.
Друге рішення — 
олія одразу після відкидання пасти. Дехто каже — це щоб паста не злипалась. Ні, не зовсім: злипається вона від крохмалю на поверхні, а олія просто обволікає кожну макаронину плівкою і не дає цьому крохмалю схопитись докупи, поки паста холоне. Без цього кроку за тридцять хвилин у мисці ви отримаєте один суцільний грудок.
Тридцять хвилин у холодильнику — це нижня межа, не присуд. Перевірка проста: паста має стати прохолодною на дотик, а не крижаною, смаки — шинки, горошку, оливкової олії — встигнути торкнутись одне одного. Якщо поспішаєте менше часу — страва просто вийде тепліша і менш «зібрана» на смак, катастрофи не буде.
Горошок тут вариться на парі, а не в киплячій воді — і це не забаганка. У воді він тьмяніє і частину смаку віддає бульйону, який ви потім виливаєте. Пара забирає тільки вологу і температуру, смак лишається в горошині. Якщо пароварки чи сита над каструлею немає — підійде звичайний друшляк, поставлений на каструлю з окропом і накритий тарілкою замість кришки: принцип той самий, пара йде вгору, горошок не торкається води.
Паста — 
коротка, бо довгу незручно накладати ложкою в холодному салаті, вона плутається і рветься. Пенне, фузіллі, конкільє — будь-яка форма з заглибинами чи закрутками, куди затримається трохи олії чи оцту. Довгі спагеті тут не заборонені якимось правилом, просто незручні руками, а не ножем і виделкою.
Шинка — продукт, що вже готовий, тому з нею нічого не роблять, окрім як нарізати й додати холодною до холодного горошку. Якщо шинки немає — беріть будь-яке варене чи копчене м'ясо, яке можна їсти просто так, без доготовки: курку, бекон, навіть хорошу ковбасу. Логіка проста — шукаєте не конкретний продукт, а готовий солоний білок, що ріжеться шматочками.
Оливкова олія в рецепті означає не конкретний бренд, а олію без власного запаху, яка не заб'є решту смаків, а лише з'єднає їх. Якщо олії першого віджиму немає або вона пахне надто різко — візьміть рафіновану соняшникову, вона тут працює не заради смаку, а заради тієї плівки на пасті, про яку вже було сказано.
Бальзамічний 
оцет додається в самому кінці, а не разом з усім іншим, і це теж не випадковість. Оцет на гарячому чи щойно звареному крохмалі просто википає запахом і губиться. На холодній пасті він лягає зверху тонким шаром і відчувається саме як кислинка, а не як щось, що вмішали й забули. Немає бальзамічного — підійде будь-який не надто агресивний оцет, винний чи яблучний, аби кислота була м'яка, без різкого хімічного удару.
Пармезан ріжуть стружкою, а не труть на дрібну тертку, тому що тут він не має розчинятись і зникати в масі — страва холодна, сир плавитись не буде. Стружка лежить окремими платівками зверху, і кожен шматочок солоний і твердий сам по собі. Якщо пармезану немає — беріть будь-який твердий витриманий сир, що ріжеться тонко й не кришиться в руках.
Ще від Matteo Brandt
·