Фото від ШІФокачча Сан-Джузеппе: пишне й ароматне дріжджове тісто
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 300 г Манна крупа
- 200 г Борошно
- 10 г Сіль
- 300 мл Вода
- 50 мл Біле вино
- 10 г Оливкова олія
- 5 г Дріжджі
- 2 кг Зелена цибуля
- 100 г Родзинки
- 10-15 од. Анчоуси
- 100 г Чорні оливки без кісточок
Кроки
Замісити семолу й борошно, додавши дріжджі, розчинені в теплій воді, оливкову олію, біле вино і сіль. Вимішувати тісто до гладкості. Сформувати кульку, накрити й залишити підходити.
Замочити родзинки в теплій воді.
Очистити зелену цибулю і нарізати вздовж на чотири частини.
Викласти цибулю на сковороду з оливковою олією й готувати на повільному вогні з водою.
15 хвВикласти тісто, що підійшло, на стіл і розтягнути руками у прямокутник приблизно 50×30 см.
Розподілити тушковану цибулю по всій поверхні тіста.
Додати нарізані шматочками анчоуси й оливки.
Завершити добре віджатими родзинками й скропити оливковою олією.
Згорнути тісто рулетом, починаючи з довгого боку.
Скрутити рулет у спіраль й перекласти в форму діаметром 24-26 см.
Дати підійти та змастити оливковою олією.
60 хвВипікати при 220 градусах у конвекційній духовці до готовності.
30 хв
Фокачча Сан-Джузеппе — це не та фокачча, що плаский корж з дірочками від пальців. Це рулет, скручений у спіраль, набитий цілою горою тушкованої зелені
цибулі,
анчоусами, оливками й
родзинками. На вигляд — як равлик із тіста, всередині — шар за шаром солодко-солоної начинки. Сицилійці пекли таке на день Йосипа-тесляра, 19 березня, коли весна вже вимагає святкового столу, а гаманець — ще ні. Звідси й цибуля замість м'яса, і родзинки замість цукру.
Питання тут не «чи вийде тісто» — воно просте, дріжджове, з
семолою воно взагалі прощає більше помилок, ніж чисте
борошно. Питання — чи не розповзеться у вас рулет при випічці і чи встигне просмажитися середина спіралі раніше, ніж краї згорять. Два кілограми цибулі — це не помилка друку, саме стільки, і саме тому її треба тушкувати, а не просто покласти сирою: сира цибуля дасть сік, який розмочить тісто знизу, і у вас вийде не фокачча, а каша в тісті.
Дехто каже — раз це хліб із начинкою, можна начинку класти будь-яку, аби смачно. Ні, бо тут важливий саме баланс: гіркувата тушкована цибуля, солона анчоусна нотка, терпкі оливки і раптом — солодкий спалах родзинки. Заберіть щось одне — і страва стане просто хлібом з цибулею, нічим не гіршим, але вже не тим.
Семола з твердої пшениці тут не для краси й не тому, що «так робили в Сицилії». У семоли більше білка й менше вологопоглинання, ніж у звичайному
борошні, тому тісто з нею тримає форму при розгортанні в тонкий прямокутник і не рветься, коли ви скручуєте важку начинку в рулет. Якщо семоли немає — беріть борошно з високим вмістом білка, яке зазвичай ідe на хліб, а не на тістечка. Чисто з м'яким борошном теж спечете, тільше тісто буде ніжнішим і легше порветься на етапі скручування, тож розтягуйте акуратніше.
Дріжджі розчиняйте саме в теплій
воді, не в гарячій: при температурі вище 40-45 градусів дріжджові клітини починають гинути, і тоді тісто підійде погано, хоч би скільки ви чекали. Тепла — це коли вода приємна руці, трохи вище кімнатної. Біле
вино в тісті — не для хмільного духу, а для кислотності й аромату: воно трохи розслабляє клейковину, тісто стає еластичнішим, легше розтягується руками без розривів.
Два кілограми зеленої
цибулі здаються забагато, поки ви не побачите, як вона осідає при тушкуванні: вода з клітин випаровується, об'єм падає разів у чотири-п'ять. Тушкуйте на повільному вогні з невеликою кількістю води якраз для того, щоб цибуля зів'яла й втратила сирий різкий смак, а не щоб звелася в пюре. Готовність бачите на око: стебла стають м'якими, гнуться, але не розповзаються в кашу. Якщо спробуєте пропустити цей крок і покласти цибулю сирою — тісто внизу просто не пропечеться, бо сік не дасть жару дійти до середини.
Анчоуси можна замінити будь-якою солоною рибою з вираженим смаком — дрібною соленою хамсою, наприклад, аби вона давала ту саму солону глибину, а не просто
сіль. Оливки беріть
чорні, пітні, бо саме м'ясиста гіркувата оливка тримає баланс проти солодкої
родзинки. Родзинки перед цим замочуйте — суха родзинка в печі просто спалахне твердим камінцем, а розмокла віддасть вологу рівномірно і стане м'якою кулькою смаку. Головне — добре її віджати, бо зайва вода в начинці — це та сама причина сирого тіста знизу, що й з цибулею.
Рулет скручуйте щільно, бо в спіралі, яку ви потім укладаєте у форму, кожен шар тіста повинен торкатися сусіднього без порожнин — інакше під час випічки повітря всередині розширюється, і спіраль розвалюється або піднімається нерівно. Форма діаметром 24-26 см — це не довільний розмір, а той, що дозволяє рулету влягтися спіраллю без зайвого стиснення чи зазорів.
220 градусів у конвекційній печі — це температура, за якої поверхня швидко карамелізується й утворює скоринку, що не пускає назовні сік із начинки, а конвекція (обдув повітрям) забезпечує рівномірний жар з усіх боків спіралі, а не тільки зверху. У звичайній квартирній духовці без конвекції готовність перевіряйте на вигляд і дотик: верх має стати рівномірно золотисто-рудим, а не плямистим, і при легкому натисканні тісто має пружинити, а не провалюватися. Якщо верх уже темний, а центр при проколі дерев'яною шпажкою липкий — прикрийте фольгою і доведіть на трохи нижчому жару: тут час у рецепті — лише нижня межа, а не присуд.
Ще від Liam Murphy
·