Фото від ШІФузіллі з болгарським перцем і сальсіччею
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Фузіллі
- 1 од. Червона цибуля
- 3 од. Болгарський перець
- 150 г Пасата з помідорів датторіні
- 200 г Фарш сальсичча
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Пекоріно романо за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Базилік за смаком
Кроки
Обсмажте сальсіччу на сухій сковороді без олії до хрусткої скоринки; готуйте до 70 °C внутрішньої температури.
Розігрійте 2 ст. л. оливкової олії та обсмажте болгарський перець.
Готуйте болгарський перець на повільному вогні.
10 хвДодайте нарізану червону молоду цибулю та нарізані помідори датерино, продовжуйте готувати, посоліть.
Фузіллі з 
перцем і 
сальсіччою — страва для тих вечорів, коли хочеться чогось осіннього, але без трьох годин біля плити. Тут усе будується на одній хитрості: м'ясо смажиться окремо, насухо, щоб саме себе й обсмажило, а овочі томляться поруч у своєму соку. Вийде — якщо не поспішати на кроці з перцем, провалиться — якщо кинути все разом в одну сковороду одразу.
Сальсічча — італійська ковбаска, вона вже солона, вже приправлена фенхелем чи часником, залежно хто робив. Тому її не тушкують, а смажать на сухій сковороді: жиру в ній достатньо, щоб самій себе підсмажити й ще лишити трохи для перцю. Лити туди 
олію — зіпсувати нагрів: температура впаде, і замість скоринки ви отримаєте варене м'ясо у власному соку.
Перець же — навпаки, терпіння. Йому треба повільний вогонь, щоб клітковина розм'якла, а цукор у ньому карамелізувався не ззовні, а по всій товщі. Поспішите на сильному вогні — отримаєте овоч, обвуглений зовні і сирий всередині, дивна конструкція, яку потім доводиться маскувати соусом.
Сальсічча — головний смаковий удар страви, тому заміни тут принципові: звичайна свиняча ковбаска без фенхелю теж піде, але профіль зміниться, стане простіше, домашніше. Якщо немає зовсім — беріть фарш і формуйте грубо руками, не ліпіть котлету, нехай буде рвана текстура, вона й дає ту саму хрустку скоринку при контакті зі сковородою.
Болгарський перець бажано різних кольорів — не заради картинки, а тому що червоний і жовтий солодші, зелений трохи гіркуватий і тримає форму довше при готуванні. Три штуки на чотирьох — це не гарнір збоку, це друга половина страви поряд з пастою, тож не скупіться і не ріжте занадто дрібно: тонка соломка розвариться раніше, ніж встигне карамелізуватись.
Помідори датерино — дрібні, солодкі, з тонкою шкіркою. Якщо не знайшли — черрі підійдуть, звичайний великий помідор теж можна, але тоді ріжте дрібніше й віджимайте зайву воду, бо датерино дають мало соку, а великий помідор заллє сковороду і перетворить обсмажування на тушкування.
Червона молода 
цибуля тут не для гостроти, а для свіжості й кольору — вона м'якша за звичайну ріпчасту, не перебиває перець. Якщо немає — звичайна цибуля теж спрацює, просто ріжте тонше і дайте їй трохи довше постояти на вогні, щоб зняти різкість.
Соняшникова чи будь-яка інша олія без власного запаху замінить оливкову без шкоди для смаку — тут олія не головний герой, а просто середовище для нагріву. А ось 
пекоріно наприкінці — то вже справа смаку й гаманця, пармезан теж годиться, головне, щоб сир був твердий і солоний, він миттю плавиться від тепла пасти й зв'язує все докупи без жодного соусу зі слоїка.
Ще від Tomás Ferreira
·