Фото від ШІРизото з цибулею-пореєм, шпеком і таледжо
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г рис для різото
- 1 склянка біле вино
- 1 л Бульйон
- 30 г Вершкове масло
- Оливкова олія за смаком
- 3 од. Цибуля-порей
- 120 г Бекон
- 150 г Таледжіо
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Пармезан за смаком
Кроки
Цибулю-порей наріжте кружечками. Обсмажте на оливковій олії кілька хвилин.
Додайте шпек і підсмажте разом із пореєм до готовності (внутрішня температура 70°С).
Додайте рис і обсмажте його кілька хвилин.
Влийте біле вино і дайте йому випаруватися.
Поступово додавайте овочевий бульйон, доводячи ризото до готовності.
Додайте сіль за смаком. Змеліть чорний перець, вимкніть вогонь.
Заправте ризото нарізаним кубиками таледжо та вершковим маслом, добре перемішуючи.
Подавайте, присипавши грана падано.
Ризото — це не "варена каша з рисом", а техніка контрольованого набрякання крохмалю. Рис карнаролі має товсте зернятко з твердим крохмалистим ядром усередині й м'якшим шаром зовні. Коли ви поступово підливаєте
бульйон, зовнішній шар крохмалю розчиняється у рідині й створює той самий кремовий соус, а серединка лишається трохи пружною — "аль денте" для рису. Якщо влити весь бульйон одразу й накрити кришкою — вийде рисова каша, бо крохмаль просто розвариться, а не перейде в рідину поступово.
Тут до класичної схеми додали
порей замість звичної цибулі — він м'якший і солодший, не перебиває, а
шпек дає копчену жирність замість вершків.
Таледжо наприкінці — це фінішна заправка, яка розтопиться в гарячому ризото і зробить його текучим, майже як соус. Вийде чи ні — залежить від трьох речей: чи дасте рису час поступово вбирати бульйон, чи не переваритe порей до кашки, і чи знімете каструлю з вогню, перш ніж класти сир — інакше він розшаровується на жир і грудки, а не тане рівномірно.
Дехто каже — ризото треба постійно мішати ложкою не зупиняючись, бо "так традиційно". Ні, бо мішати треба для того, щоб зерна тертися одне про одне і віддавали крохмаль у рідину рівномірно, а не через ритуал. У широкій каструні на звичайній плиті досить мішати час від часу, головне — щоб рідина не випаровувалась швидше, ніж рис встигає її вбирати.
Рис карнаролі — тут не місце для експериментів із заміною. Арборіо теж підійде, але він дрібніший і легше розварюється до каші, тож простіше не вгадати момент готовності. Критерій такого рису простий: товсте коротке зерно з білою крапкою крохмалю в центрі на зламі — і саме цей центр лишиться трохи твердим, коли решта вже кремова.
Порей наріжте кружечками не надто тонко — тонкі кружечки розваляться в кашку раніше, ніж встигнуть обсмажитись. Обсмажуйте на оливковій
олії на вогні, де олія ледь тремтить, не димить: порей має стати м'яким і прозорим, а не рудим — надто сильний жар дає гіркоту замість солодкості, яку ви від нього і берете.
Шпек — це копчене сало з прошарками м'яса, італійський родич бекону. Готовність тут позначена чесно — 70°С усередині, це орієнтир, що жир достатньо розтопився і віддав аромат у порей, не підгорівши. Немає шпека під рукою — беріть бекон або копчену грудинку, головне — щоб жир був м'який і топився, а не хрумкий бекон на американський смак, він тут поведеться інакше.
Вино виливайте на гарячий рис одразу після обсмажування: алкоголь має випаруватися, лишивши кислотність, яка балансує жирність сиру й шпеку. Якщо запах спирту ще відчутний — не поспішайте з
бульйоном, нехай вино піде повністю.
Бульйон додавайте поступово, ківшиком, і чекайте, поки рідина майже зникне з поверхні, перш ніж лити ще. Це і є той самий механізм — крохмаль переходить у рідину тільки тоді, коли рису є з чим тертися і випаровувати, а не плавати у надлишку рідини. Терпіння тут — не забаганка, а частина смаку: поспішите — отримаєте твердий рис у рідкому супі або розварену кашу, залежно в яку сторону поспішите.
Таледжо — м'який італійський сир із промитою шкіркою, трохи грибний і солоний. Нарізайте кубиками, щоб швидше розтанув від залишкового жару, і кладіть разом із
маслом тільки після того, як вогонь вимкнено — інакше пряме кипіння розділить сир на олію й сироватку замість рівномірного крему. Немає таледжо — беріть будь-який м'який напівм'ягкий сир, що тане без зернистості, наприклад фонтіну, критерій той самий: тане рівно, не "крупинками".
Грана падано насипайте вже в тарілці — це фінальний солоний і горіховий акцент, не частина соусу.
Сіль кладіть обережно і пробуйте: бульйон, шпек і сир уже солоні самі по собі, легко пересолити, рятуючи здавалося б "недостатньо яскраве" ризото.
Ще від Liam Murphy
·