Фото від ШІМ'ясна запіканка по-піцайола
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Телячо-свинячий фарш
- 1 од. Яйця
- 1 од. Цибуля
- твердий сир за смаком
- 4-5 од. Шинка
- Томатний соус за смаком
- 1 од. Моцарела
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
У миску покласти телячий фарш, додати яйце, подрібнену молоду цибулю, тертий сир і сіль. Вимісити до однорідної маси.
Круглу форму застелити зволоженим пергаментом. Викласти фарш, томатний соус, шинку і моцарелу шарами.
Збризнути оливковою олією і запікати за 200°C до готовності фаршу (71°C всередині).
Подавати гарячою.
Це м'ясний пиріг без тіста — фарш сам собі і дно, і стінки, а начинка піци лежить зверху. Ідея чесна: те, що в піцайоло кладуть на тонке тісто, тут кладуть на шар м'яса. Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а ще в мисці, коли ви вимішуєте фарш.
Головний ризик тут один: фарш пустить сік,
шинка й
соус поплавають у ньому, і замість запіканки вийде м'ясний суп у формі. Другий ризик —
сир зверху пригорить раніше, ніж м'ясо дійде до готовності, бо шарів кілька і кожен хоче свою температуру.
Страва на компанію з чотирьох, не на одного — ріжеться скибками, як торт, і кожному дістається свій шар: м'ясо, соус, шинка, сир. Якщо вмієте скрутити рулет з фаршу, тут буде ще простіше — форма все тримає сама.
Телячий фарш тут не просто м'ясо для смаку — це конструкція.
Яйце в'яже білок,
цибуля дає соковитість без зайвої води (молода цибуля м'якша і солодша за звичайну, тому її можна класти сирою, не боячись різкості), тертий
сир усередині фаршу — не для смаку, а для зв'язку: він плавиться першим і скріплює масу, поки м'ясо ще сире. Вимішувати треба до однорідності не заради краси — якщо залишаться грудки, при нагріванні вони всядуться нерівномірно, і дно піде тріщинами, через які потече сік.
Чому фарш саме телячий, а не свинячий чи змішаний — жирність. Телятина пісна, і це рятує: свинячий фарш при 200°C пустить стільки жиру, що
соус і
шинка просто спливуть у ньому. Якщо у вас тільки жирніший фарш — нічого страшного, просто зливайте зайвий жир, який виступить по краях форми за перші хвилин десять.
Пергамент зволожують не для того, щоб він «не пригорів» — він однаково не горить за такої температури. Волога потрібна, щоб папір став гнучким і щільно ліг у форму без заломів: через залом фарш протече, і дно прилипне до металу намертво.
Шари — це не декор, а порядок теплопровідності. Фарш унизу, бо він найтовстіший і йому треба найбільше часу; соус і шинка посередині прогріваються швидко, це вже готові продукти, їм лише треба нагрітися;
моцарела зверху — щоб встигнути розплавитись і зарум'янитись, поки нижній шар ще набирає температуру. Якщо покласти сир одразу на фарш, він згорить задовго до того, як м'ясо дійде до 71°C усередині.
Томатний соус — тут не з банки обов'язково, підійде будь-який густий, без зайвої рідини: якщо він водянистий, краще трохи проварити його окремо перед тим, як класти шаром, інакше та сама вода піде просочувати фарш знизу і розмочить дно. Шинку можна замінити будь-якою вареною чи копченою — головне, щоб вона була тонко нарізана і лежала рівно, без товстих складок, бо товста складка не прогріється й залишиться холодним острівцем усередині гарячої страви.
71°C усередині — це не прискіпливість, а межа, нижче якої фарш лишається сирим усередині, навіть якщо зверху вже красиво запікся сир. Мірник тут потрібніший, ніж годинник: форма кругла, товщина фаршу у вас може бути іншою, ніж у того, хто писав рецепт, тож орієнтуйтеся на температуру в центрі, а не на хвилини в описі.
Ще від Liam Murphy
·