Фото від ШІМецце пенне з креветками та шафраном
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
На олії обсмажити часник, додати заморожені креветки і готувати до випарювання зайвої вологи.
Влити біле вино і дати йому випаруватися.
Додати вершки, шафран і петрушку, перемішати й готувати до створення соусу правильної консистенції.
Готувати креветки до рожевого кольору та внутрішньої температури 63 °C.
Паралельно відварити пенне, злити воду і викласти пасту до соусу.
Добре перемішати на вогні ще трохи.
Паста з 
креветками — страва на двадцять хвилин, яку легко зіпсувати одним рухом: передержати креветку на вогні. М'ясо креветки згортається швидко, і межа між «соковито» і «гумка» — буквально хвилина. Тому весь рецепт підпорядкований одній задачі: довести креветку до готовності рівно один раз, а не варити її спочатку в соусі, а потім ще раз, коли в соус упаде паста.
Шафран тут не для кольору, хоч колір і буде — золотаво-жовтий, якого жодна куркума чесно не дасть. Шафран віддає аромат у жир і в гарячу рідину, тому його місце — саме в соус із 
вершками, а не посипкою зверху. Волога випарувалась з креветки, 
вино випарувалося зі сковороди — ось тоді, в тихий момент, шафран розкривається і просочує все навколо.
Вийде чи ні — залежить не від точності грамів, а від того, чи не поспішите ви на кожному з трьох випаровувань: вологи з креветки, вина, і зрештою — зайвої рідини з соусу до потрібної густини. Кожне випаровування — це концентрація смаку, і кожне вимагає свого часу, який не прискорити збільшенням вогню.
Креветки заморожені — це нормально, і навіть зручніше: свіжі «охолоджені» креветки на прилавку найчастіше вже розморожені раніше і просто лежать на льоду для вигляду. Головне — дати їм спершу віддати воду на сковороді, а не варитись у власному соку. Волога з креветки виходить, збирається на дні сковороди і там википає — ви побачите, як шипіння стає сухішим і гучнішим. Це і є сигнал, що можна лити вино, а не рахувати хвилини.
Часник кладеться в холодну ще 
олію або в щойно розігріту — щоб він встиг віддати аромат олії, поки сам не почорнів і не став гірким. Горілий часник — найчастіша причина, чому домашня страва з часником пахне не так, як у хорошому ресторані: там його вчасно виймають або просто не дають підгоріти.
Біле вино — не для смаку вина як такого, а для кислоти, яка зрівноважить жирність вершків. Якщо вина немає, підійде будь-яка суха кисла рідина без цукру — трохи лимонного соку, розведеного водою, чи навіть сухий білий оцет у малій кількості. Головне — дати їй випаруватися повністю, інакше соус буде ріденьким і кислим замість оксамитового.
Вершки — основа соусу, і тут заміна проста: будь-який жир, здатний загуснути при нагріванні й не згорнутися. Жирні вершки від 20% підуть, легші — ризикують звернутися в пластівці, якщо перегріти. Якщо вершків немає — вершкове масло з ложкою борошна дасть схожу густину, хоч смак буде інакшим.
Пенне варте окремої уваги лише тому, що готується паралельно, а не після соусу: паста й соус мають зустрітися готовими одночасно, інакше або паста охолоне, чекаючи соус, або соус перегріється, чекаючи пасту. «Мецце» означає коротші пенне — вони просто зручніші виделкою, на смак це не впливає.
Внутрішня температура 63°C для креветки — не забаганка, а межа, за якою білок із пружного стає жорстким. М'ясо стає рожевим майже одразу, і саме тому дехто орієнтується лише на колір — та колір змінюється швидше, ніж структура встигає дійти. Якщо є термометр — скористайтесь, якщо ні — орієнтир такий: креветка згорнулась у щільну кому і пружинить під пальцем, а не м'яка й не гумова.
Ще від Inès Lambert
·