Фото від ШІМлинці з горошком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г Горошок
- 2 од. Яйця
- 100 мл Молоко
- 40 г Борошно просіяне
- 40 г Пармезан
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Відварюємо горошок у великій кількості підсоленої води 10 хвилин від закипання або обсмажуємо заморожений горошок на оливковій олії з цибулиною 20-25 хвилин.
20 хвПеревіряємо м'якість горошку, відціджуємо й охолоджуємо кілька хвилин.
Перекладаємо горошок у блендер і перебиваємо до гладкого пюре.
Додаємо яйця та молоко, збиваємо блендером.
Переливаємо пюре у миску, всипаємо просіяне борошно та вимішуємо вінчиком.
Додаємо пармезан, присмачуємо сіллю та перцем за смаком.
Розподіляємо оливкову олію на антипригарній сковороді паперовим рушником.
Розігріваємо сковороду, виливаємо тісто ложкою, формуючи 3-4 млинці за раз.
Чекаємо на бульбашки на поверхні, перевертаємо лопаткою, підрум'янюємо другий бік.
Повторюємо процес з рештою тіста й подаємо млинці гарячими.
Млинці з горошком — це, по суті, оладки, тільки замість кефіру тут пюре з горошку. Горошок дає вологу, крохмаль і солодкуватий смак, яйця й борошно — каркас, щоб усе це тримало форму на сковороді, а не розповзалося. Страва проста до непристойності, і саме тому помилки тут помітні одразу — підгорить борошняний присмак, не схопиться — поплив по сковороді.
Вийде чи ні — вирішується на етапі пюре. Якщо горошок переварений у воду й не відцідити його як слід, тісто вийде рідким, і скільки борошна не досипай — будете смажити не млинці, а калюжки. Якщо ж горошок обсмажений з цибулею, він суше й солодший, і тісто тримається краще.
Друге місце, де все вирішується, — сковорода. Горошкове тісто ніжніше за звичайне млинцеве: цукру в горошку більше, ніж здається, і він карамелізується швидше за крохмаль. Тому вогонь тут не «середній» за звичкою, а такий, щоб олія грілася поступово — щоб низ встиг пропектися раніше, ніж підгорить.
Дехто каже — млинці мають бути тонкими, як блини. Ні, з горошковим тістом це не вийде й не треба: тут густина пюре працює на вас, тримає форму, і млинець виходить товщим, схожим радше на деруни. Це не недолік рецепта, а його природа.
Горошок — головний і єдиний справжній інгредієнт тут, усе інше лише допомагає йому стати тістом. Свіжий чи заморожений — байдуже, заморожений навіть зручніший, бо вже відкалібрований за розміром і не встигає розм'якнути нерівномірно. У воді горошок вариться швидко — 10 хвилин від закипання вистачає, бо він дрібний і шкірка тонка. Готовність перевіряєте пальцями: горошина має продавлюватися без зусилля, а не чавитися в кашу. Переварений горошок втрачає колір і солодкість, стає сірувато-зеленим і водянистим — саме звідси беруться рідкі тісто й сірі млинці.
Обсмажений з цибулею варіант — не просто альтернатива, а інший смак страви. Цибуля карамелізується поряд із горошком і віддає йому частину своєї солодкості й вологи, тому результат виходить насиченішим, ближчим до овочевих оладок, ніж до легких весняних млинців. Якщо обираєте цей шлях, не поспішайте — 20-25 хвилин потрібні не тому, що так написано, а тому, що цибуля має встигнути стати рудою, а не просто м'якою. Золота цибуля — це ще півдороги, рудий колір — ознака, що цукри в ній карамелізувались і дадуть смак, а не просто хрускіт.
Яйця тут виконують роль клею — білок згортається від тепла й тримає пюре разом із крохмалем борошна. Два яйця на 350 г горошку — це мінімум, менше не варто пробувати, бо тісто не схопиться на сковороді. Молоко розріджує пюре до стану, зручного для ложки, і якщо горошок вийшов суходушуватим після обсмажування, можна додати на столову ложку більше молока — це не зіпсує структуру.
Борошно сіють не для краси, а щоб уникнути грудок, коли воно потрапляє в мокре пюре: просіяне борошно розходиться рівномірно від кількох рухів віночком, непросіяне — злипається в клейкі кульки, які потім плавають у готовому млинці як неприємний сюрприз. Пармезан можна замінити будь-яким твердим сиром, що добре плавиться й має власну солоність — вибір саме пармезану тут справа смаку й звички, а не технології.
Сковорода — антипригарна, і це не забаганка, а необхідність: тісто без олії в собі (олії в ньому немає, лише в горошку, якщо смажений) легко прилипає, особливо поки не утворилась скоринка знизу. Олію на сковороду наносьте тонко, серветкою, бо мета — не смажити у фритюрі, а дати рівний контакт із гарячою поверхнею. Бульбашки на поверхні тіста — той самий сигнал, що й на звичайних оладках: пара всередині знайшла дорогу нагору, значить, низ уже тримає форму і пора перевертати. Перевертайте раз — млинці, які крутять туди-сюди кілька разів, втрачають соковитість і стають сухими зверху швидше, ніж встигають пропектися всередині.
Ще від Liam Murphy
·