Фото від ШІПаста з песто з петрушки
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 320 г Макарони
- 20 г Петрушка
- 35 мл Оливкова олія
- 2 од. Анчоуси
- 1 зубчик Часник
- 1 од. мелений перець чилі
- Сіль за смаком
- Пармезан за смаком
Кроки
Промиваємо петрушку і добре обсушуємо. Очищуємо зубчик часнику від шкірки.
У блендері подрібнюємо петрушку, часник і 15 мл оливкової олії до однорідної маси. Додаємо сіль за смаком.
Ставимо каструлю з водою на вогонь і доводимо до кипіння. Солимо воду і варимо макарони за часом, вказаним на упаковці.
Вливаємо решту оливкової олії в антипригарну сковороду, додаємо подрібнений перець чилі та анчоуси. Обсмажуємо кілька хвилин.
Зливаємо відварені макарони, залишивши трохи води від варіння, і перекладаємо у сковороду.
Обсмажуємо макарони із заправкою пару хвилин, додаємо песто з петрушки. За потреби підливаємо воду від варіння.
Знімаємо з вогню, додаємо пармезан і перемішуємо.
Викладаємо на тарілки і подаємо одразу.
Паста з песто з 
петрушки — це та страва, яка рятує, коли базиліка в холодильнику немає, а звичка до зеленого соусу з 
часником і 
олією вже є. Петрушка тут не замінник за нестачею — вона просто працює інакше: різкіша, трав'яніша, без солодкуватості базиліка, тому 
анчоуси й 
чилі в рецепті не прикраса, а противага цій різкості.
Вийде чи ні — вирішується не на етапі готування пасти, а раніше: коли ви обсушуєте петрушку. Волога зелень у блендері дає не пасту, а рідку кашку, яка потім розбавить соус водою замість того, щоб обліпити макаронину. І ще одне місце ризику — момент, коли песто потрапляє на гарячу сковороду: петрушка, на відміну від базиліка, швидко втрачає колір і запах від нагріву, тому це завжди останній крок, а не частина обсмажування.
Анчоуси тут не про рибний смак, а про 
сіль іншої природи — глутамат, який дає глибину без того різкого «соляного» удару, який дає кухонна сіль. Якщо їх викинути, страва не зіпсується, але стане пласкішою, і це варто компенсувати при солінні свідомо, а не випадково.
Петрушка береться свіжа, з пружним, а не млявим стеблом — млява вже почала втрачати ефірні олії, і соус вийде тьмяним на запах, хоч на вигляд різниці не помітите. Обсушуйте її ретельно, серветками чи рушником: краплі води, що лишаться на листі, потраплять у блендер і зроблять консистенцію водянистою замість густої, масляної.
Часник — один зубчик, і це не помилка друку: у сирому вигляді, подрібнений разом із зеленню, він дає набагато агресивніший смак, ніж той самий зубчик обсмажений. Якщо любите часник гостріше — додайте другий, але спробуйте спочатку з одним, бо виправити в бік «менше» вже не вийде.
Оливкова олія ділиться на дві частини не випадково: 15 мл іде в блендер як сполучна речовина для песто, решта — на сковороду, де вона стає середовищем для чилі й анчоусів. Якщо олії без запаху принципово, можна взяти й рафіновану соняшникову для смаження в кроці 4, але в саме песто краще оливкову — там вона не просто жир, а частина смаку соусу.
Анчоуси можна замінити кількома крапками соєвого соусу чи рибним соусом, якщо риби вдома немає, — працює той самий принцип: сіль плюс глутамат замість сірої солоної ноти. Перець чилі — на ваш розсуд гостроти, і якщо боїтеся перегострити, насіння краще прибрати: основна пекучість живе саме там.
Вода від варіння макаронів у кроці 6 — не про те, щоб соус «не був густим». У ній розчинений крохмаль з макаронів, і саме він дозволяє олії та воді зв'язатися в однорідний соус, а не розшаруватися на краплі жиру окремо від рідини. Тому відливайте її заздалego і трохи, невелику чашку — додасте стільки, скільки соус попросить.
Пармезан додається вже поза вогнем навмисно: якщо кинути сир у гарячу сковороду, білок зсідається від різкого нагріву і сир тягнеться волокнами чи збивається в грудки замість того, щоб розтанути рівномірно. Знята з вогню сковорода ще гаряча, цього достатньо, щоб сир розплавився м'яко.
Ще від Inès Lambert
·