Фото від ШІКролятина з розмарином
Інгредієнти
Кроки
Подрібнити розмарин, шавлію та часник до дрібної маси. Кролятину розрізати на невеликі шматки і натерти цією масою.
У широкій каструлі на сильному вогні обсмажити м'ясо в оливковій олії.
10 хвЗменшити вогонь, влити біле вино, додати сіль, накрити кришкою і готувати.
60 хвЗа бажанням додати зелені оливки і готувати ще кілька хвилин.
Кролятина — м'ясо не для лінивих. Воно пісне, майже без жиру, і якщо повестись з ним як зі свининою — жорстке волокно гарантоване. Весь цей рецепт — спроба компенсувати відсутність жиру вологою: 
вином, кришкою, повільним томлінням. Вийде чи ні — вирішується на другому кроці, а не на останньому.
Обсмажування на сильному вогні на початку — не для «запечатування соку», це міф, який любить жити своїм життям. Ні, кров і сік ніяка скоринка не затримує — перевірте хоч раз деко під час смаження, сік туди все одно тече. Обсмажуємо заради іншого: щоб на дні каструлі лишився присмажений білок, та ароматна маса з 
часнику й трав взялася рум'яною плівкою. Ось звідки потім смак, а не з уявної «печатки».
Далі — вино і кришка. У квартирі кришки до широкої каструлі часто або нема, або вона не сюди — тоді деко зверху або навіть щільна фольга. Суть одна: тримати пару всередині, бо кролятину без зайвої вологи ви просто висушите, а на пісному м'ясі суха спека прощення не знає.
Готовність кролятини — це коли м'ясо саме відходить від кістки, а не коли таймер пискнув. Шістдесят хвилин — то нижня межа, орієнтир для плити, а не присуд. Якщо шматок ще тримається зубами за кістку — нехай собі булькає далі.
Розмарин і 
шавлія тут не для запаху взагалі, а для конкретного запаху — трав'яного, трохи смолистого, який у пісному м'ясі заміняє той присмак, що в жирнішого м'яса дає власний жир. Немає шавлії — не біда, беріть будь-яку іншу тверду, ароматну зелень, яка не боїться довгого тушкування: чебрець підійде, базилік — ні, він від тепла просто зникає.
Часник подрібнюйте разом з травами в одну масу — не окремо. Коли все змішано й розтерто, воно краще липне до м'яса і працює як суха маринад-кірка, а не лежить окремими шматочками, які згорять першими в гарячій 
олії.
Олія — тут не йде мова про бренд, беріть будь-яку олію без власного запаху, оливкова годиться через смак, а не через ритуал. Якщо оливкової шкода на смаження — обсмажуйте на соняшниковій, а трохи оливкової доллєте вже з вином, для аромату, не для жару.
Вино — не прикраса і не привід випити залишки з холодильника. Кисла основа розм'якшує волокно й додає воду, якої кролику бракує. Сухе біле — класика, бо солодке дасть зайву в'язкість і карамельний присмак там, де його не просили. Немає вина — беріть воду з ложкою оцту чи лимонного соку, механіка та сама: кислота плюс волога.
Оливки — за бажанням, і це правильно сказано: вони тут не несучий елемент, а сольова нота наприкінці, хто любить різкість — додає, хто ні — спокійно обходиться без них і страва не стає біднішою, просто іншою.
Сіль — додавайте з вином, не раніше. На сирому м'ясі сіль витягує вологу назовні ще до того, як ви встигли його обсмажити, і тоді замість рум'яної кірки отримаєте тушковане м'ясо вже на стадії смаження.
Ще від Inès Lambert
·