Фото від ШІАпельсинова круговина
Інгредієнти
- 3 од. Яйця
- 200 г Цукор
- 350 г Борошно просіяне
- 1 од. апельсиновий сік з 2 апельсинів
- 1 од. апельсинова цедра з 2 апельсинів
- 1 од. лимонна цедра
- 70 мл Рослинна олія
- 16 г Розпушувач
- 2 ст. л. Лікер за бажанням
- 4 ст. л. апельсиновий джем
- 2 ст. л. Вода
Кроки
Розбийте яйця в миску і збийте їх разом із цукром за допомогою міксера.
Не припиняючи збивати, тонкою цівкою влийте рослинну олію.
Додайте апельсинову цедру та лимонну цедру.
Продовжуючи помішувати, додайте апельсиновий сік та обраний лікер.
Невеликими порціями всипте просіяне борошно разом із розпушувачем.
Змастіть форму для круговини діаметром 22-24 см і вилийте в неї тісто.
Випікайте у духовці за температури 170 градусів.
40 хвРозігрійте варення в невеликій каструлі разом із 2 ст. л. води.
Варіть на дуже повільному вогні, безперервно помішуючи.
3 хвПроцідіть глазур через сито, щоб прибрати грудочки чи шматочки цедри.
Полийте глазур'ю круговину кілька разів.
Круговина — це наша баба, тільки перевдягнена в апельсинову шкірку. Форма з дірою посередині — це не дизайн заради дизайну, а спосіб пропекти тісто без крайностей: по центру тепло доходить і зсередини, і ззовні, тож серединка не лишається сирою, поки краї вже підгоряють. У звичайній духовці, де низ пече сильніше за верх, це рятівна конструкція.
Тісто тут не на дріжджах і не на збитих 
білках окремо від жовтків — воно на 
розпушувачі, і це спрощує життя: збили яйця з цукром, влили 
олію, 
сік, 
цедру, всипали 
борошно — і все, готово до форми. Дехто каже — чим довше збивати яйця з цукром, тим пишніше вийде. Ні, бо розпушувач тут робить підйом сам, а довге збивання лише жене повітря, яке й так втече при випічці — ви просто втомите міксер і руку.
Готовність перевіряйте не за годинником, а дерев'яною шпажкою: встромили в центр, витягли — суха, без мокрого тіста на ній, значить можна виймати. Сорок хвилин — це орієнтир, не присуд: духовки всі брешуть по-своєму.
Цедра тут головна, не сік — сік дає кислинку й вологість, а аромат живе в шкірці, у ефірних оліях, які спиртом чи 
водою так просто не витягнеш. Тому цедру знімають дрібно, без білого шару — він гіркий, і від нього лимонна нотка стане присмаком залежалої лимонади, а не свіжості. Беріть дрібну тертку, знімайте тільки кольорове.
Олія в тісті замість масла — не економія заради економії, а правильний вибір: олія в кімнатній температурі рідка, тож тісто лишається вологим і наступного дня, а масло застигає й робить м'якуш сухуватим на холодну голову. Критерій простий — будь-яка олія без власного запаху, тобто не та, що пахне насінням чи горіхом сама по собі. Соняшникова рафінована годиться якнайкраще.
Лікер — не для градуса, а для того самого ефірного аромату цедри, який спирт розкриває краще за воду. Немає — не біда, апельсиновий сік і цедра самі витягнуть смак, просто трохи стриманіше.
Глазур із джему — це той момент, де поспіх шкодить найбільше. На сильному вогні джем скипить грудками й пригорить по краях каструлі раніше, ніж розтопиться рівномірно в центрі — звідси й вимога повільного вогню з постійним помішуванням: ви просто даєте теплу розійтися рівно, а не чекаєте дива. Проціджування через сито — не примха, а спосіб прибрати шматочки цедри й нерозтоплений 
цукор, які інакше ляжуть грудками на поверхні й зіпсують глянець.
Поливайте в кілька заходів, а не одним шаром: перший шар вбирається в теплу ще коржову поверхню, другий лягає зверху і дає той глянцевий блиск, заради якого все затіяно. Терпіння тут теж складник смаку — хочеться полити й нести на стіл одразу, а треба дати хвилину між шарами, щоб глазур встигла взятися.
Ще від Matteo Brandt
·