Фото від ШІФарфалле у жовтому соусі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Фарфалле
- 1 од. Болгарський перець
- 220 мл Жирні вершки
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 20 г Вершкове масло
- 1 ст. л. Пармезан
- 1 ч. л. Куркума
- 1/2 ч. л. Каррі
Кроки
На сухій антипригарній сковороді обсмажити жовтий болгарський перець, нарізаний тонкими смужками.
Одночасно відварити фарфалле у підсоленій киплячій воді до стану аль денте.
В іншій сковороді розтопити вершкове масло, додати куркуму і каррі разом з однією столовою ложкою води з-під пасти.
Влити рослинні вершки та додати відварену пасту.
Перемішати і додати обсмажені смужки болгарського перцю.
Швидко обсмажити все разом, посипати пармезаном і подавати.
Фарфалле у жовтому соусі — це паста, де колір не з пакетика барвника, а з двох джерел: 
перець і 
куркума з 
каррі. Якщо боїтесь, що вийде прісно й «масляно-жовто» без смаку — секрет у тому, що перець тут не прикраса, а друга частина соусу, і готують його окремо не просто так.
Сковороду беремо суху, без олії. Це не примха і не дієтичний жест — на сухому антипригарному посуді перець швидко втрачає вологу з поверхні і починає підгорати місцями, а саме ці обвуглені крайки дають солодкувато-димний смак, якого з олією не буде: олія знижує температуру контакту й перець радше тушкується у власному соку, ніж смажиться. Орієнтир готовності — смужки стають м'якими, трохи звисають, а не стирчать пружинками, і на них видно темні плямки.
Дехто вважає, що куркума — це просто жовтий барвник без смаку, можна сипати скільки завгодно «для кольору». Ні: куркума гірчить, якщо її переборщити, і ще гірчить сильніше, якщо її просто кинути в холодні вершки — вона розкривається тільки в жирі й теплі. Тому її і обсмажують секунд у 
маслі з краплею води з-під пасти — так аромат встигає розійтись, а гіркота не встигає вийти на перший план.
Аль денте для фарфалле тут не естетика, а запас міцності: паста доварюється ще раз, уже в соусі з вершками, і якщо зварити її до м'якості одразу, на фінальному обсмажуванні вона розповзеться в кашу.
Перець беріть саме жовтий — не заради симетрії з куркумою, а тому що в жовтому менше тієї водянистої кислинки, яка є в зеленому, і він солодший уже сирим. Якщо є тільки червоний або оранжевий — страва не постраждає, колір трохи зміститься в бік теплішого, смак зміниться мало, бо основна жовтизна все одно йде від спецій.
Рослинні вершки тут — питання не моди, а того, щоб соус не згорнувся від кислоти томатів чи різких перепадів температури, бо рослинні стабільніші за молочні у дешевому варіанті жирності. Якщо є звичайні вершки 20% і вище — беріть їх без вагань, смак навіть виграє. Головне — не лити холодні вершки в розпечене масло різко: влийте і одразу перемішуйте, інакше масло та вершки підуть різними шарами, і соус розшаруватиметься замість з'єднатися.
Вершкове масло у соусі з куркумою і каррі — не про жирність, а про те, що жиророзчинні барвники спецій розкриваються саме в жирі, а не у воді. Замінити можна будь-якою олією без власного запаху — соняшниковою рафінованою, наприклад, — колір і гострота каррі нікуди не дінуться, але зникне той вершковий фон смаку, який масло дає завжди.
Каррі — суміш, а не одна спеція, тому орієнтуйтесь на власний запах порошку: якщо він старий і вивітрився, півчайної ложки не дасть нічого, і сміливо беріть трохи більше. Свіжий каррі досить гострий і ароматний навіть у такій малій кількості.
Ложка води з-під пасти в соус — це не доливання «про всяк випадок», а крохмаль, який там розчинений: він трохи загущує соус і допомагає йому обліпити пасту, а не стекти на дно тарілки. Тому воду зливати одразу всю не поспішайте — відкладіть пару ложок ще до відкидання фарфалле на друшляк.
Фінальне «швидко обсмажити все разом» — той момент, де паста остаточно доходить до м'якості, а соус трохи википає і густіє на сковороді замість каструлі з кришкою, якої вдома часто й нема — звичайна широка сковорода тут впорається не гірше. 
Пармезан додавайте вже після вогню: розтоплюючись у гарячому, а не киплячому соусі, він тягнеться, а не збивається в грудки.
Ще від Inès Lambert
·