Фото від ШІСеданіні з яблуком, горгондзолою дольче та волоськими горіхами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 400 г Седаніні рігаті
- 30 г Вершкове масло
- 1 од. Яблуко сорт Пінк Леді, або 2 маленькі
- 50 г Волоський горіх
- 150 г Горгонзола дольче
- 2 ст. л. Молоко
- Пармезан за смаком
Кроки
Розтопити вершкове масло в сковороді, додати нарізане кубиками яблуко і обсмажити до м'якості.
Додати подрібнені волоські горіхи і трохи підсмажити.
Додати горгондзолу дольче та молоко.
Розтопити на повільному вогні, помішуючи, до однорідності соусу.
Відварити пасту до стану аль денте.
Злити воду, викласти пасту в сковороду і перемішати із соусом та тертим пармезаном.
Подати, посипавши зверху волоськими горіхами.
Седаніні — це така паста-трубочка з жолобками, на вигляд наче маленькі equal пір'їни. Жолобки тут не для краси: вони тримають соус на собі, не дають йому стекти на дно тарілки. Якби ви взяли гладку пасту, той самий соус з 
горгондзолою просто зостався б внизу, а макаронина — сама по собі. Так що форма пасти тут — не примха кухаря, а частина рецепта.
Страва вирішує одне просте питання: що робити з сиром, який сам по собі різкий і солоний, щоб він не забивав усе інше. Відповідь — розбавити його 
молоком і 
маслом, і додати два союзники, які не сперечаються з гострим сиром, а підсилюють його по-своєму: солодке 
яблуко і 
горіх із власною гіркуватістю. Три смаки тягнуть у різні боки, і саме тому тримають одне одного на місці.
Вийде це чи ні — залежить від одного моменту: не дати соусу з горгондзолою закипіти. Сир із пліснявою при сильному нагріванні розшаровується, жир відходить окремо, і замість соусу у вас буде каша з олійними плямами зверху. Весь механізм страви — саме в тому, щоб розтопити сир, а не зварити його.
Яблуко беріть тверде і кисло-солодке — Пінк Леді не просто так згадана, вона тримає форму при обсмажуванні й не перетворюється на пюре. М'яка солодка яблука типу Голден розпадеться раніше, ніж встигне зарум'янитись, і у соусі замість кубиків буде кашка. Якщо такого сорту нема — беріть будь-яке тверде кисле яблуко, Семеренко теж підійде, головне — щоб пальцем не продавлювалось.
Масло тут для смаку, не випадково саме вершкове, а не олія: воно м'яко обсмажує яблуко, не перебиваючи його власний смак, і заразом формує основу соусу, бо вершкове масло й молочний сир — рідня, вони з'єднуються без зусиль. Олія тут буде зайвою — вона чужа для цього сиру, і соус може розшаруватись швидше.
Горіхи підсмажуйте саме після яблука, на залишках масла — так вони вберуть у себе трохи того ж смаку і не будуть сухими серед соусу. Орієнтир готовності — запах: коли з сковороди піде горіховий дух, а не просто теплий, горіхи готові. На олії без запаху тут не виграєте нічого — олія з ароматом перебʼє і сир, і яблуко.
Горгондзола дольче — м'який варіант, солодкуватий, не той різкий блакитний сир, що кришиться. Якщо знайдете тільки гострий піканте — зменшіть кількість грамів на третину, інакше соус вийде занадто агресивним і яблуко в ньому загубиться. Молоко додається не для рідкості заради рідкості, а щоб розбавити жирність сиру — без нього соус буде занадто щільним і застигне, щойно паста охолоне на пару градусів.
Пасту варіть до аль денте — не тому, що так «правильно», а тому, що вона дійде до кінцевої м'якості вже в сковороді, коли ви перемішаєте її з соусом. Якщо зваритии до повної м'якості одразу, в сковороді вона розмокне ще більше і стане кашею. Воду з-під пасти, до речі, краще не виливати повністю — ложка-друга крохмалистої води рятує соус, якщо він раптом загуснув сильніше, ніж треба.
Пармезан додавайте в кінці й за смаком, не намагаючись виміряти грамами — тут він не головний сир, а підтримка, яка додає солоності там, де молоко її трохи забрало.
Ще від Nora Vasquez
·