Фото від ШІПенне алла марінара зі скампі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 350 г Пенне рігате
- 800 г скампі
- 1 склянка Біле вино
- 4 од. Помідор
- Оливкова олія за смаком
- Пластівці чилі за смаком
- 1 зубчик Часник
- Петрушка за смаком
- Сіль за смаком
Кроки
Дрібно наріжте петрушку й часник.
На оливковій олії обсмажте подрібнену суміш із перцем чилі, додайте розрізані вздовж навпіл скампі й влийте вино.
Дайте вину випаритися.
Додайте подрібнені помідори, посоліть і доведіть до готовності.
Зваріть пенне до стану аль денте, відцідіть.
Перекладіть пенне у сковороду до соусу, прогрійте разом 3 хвилини.
3 хвПодавайте, посипавши свіжою подрібненою петрушкою.
Скампі — це морська креветка-рак, тонка й солодка на смак, і головна небезпека тут одна: передержати її на вогні, і замість соковитого м'яса отримаєте гумові патички. Увесь рецепт, по суті, крутиться навколо того, щоб скампі провели на вогні рівно стільки, скільки потрібно, щоб побіліти, і ні секунди більше.
Вирішує страва питання швидкої вечері з морепродуктами, яка не перетворюється в суп і не пахне рибним базаром. 
Вино випаровує зайву вологу й забирає різкий морський запах — не прикрашає, а власне прибирає те, що заважає.
Вийде, якщо ви вважаєте скампі головною дією, а не статистом у томатному соусі. Не вийде, якщо кинете їх у сковороду разом з 
помідорами «варитись далі» — тоді вони віддадуть сік у соус, а самі стануть жорсткими кульками. Гнатись за «ще хвилинку для певності» тут шкідливо: певність приходить з кольором, не з годинником.
Скампі беріть свіжі або якісно заморожені, розрізані вздовж — так вони швидше й рівномірніше готуються, і краще віддають сік у соус через відкритий розріз. Якщо скампі немає — великі креветки працюють за тим самим принципом: тонкостінне м'ясо, яке любить швидкий жар і ненавидить довге тушкування.
Часник і перець 
чилі йдуть в 
олію раніше за все, бо олія — носій смаку, а не вода: аромат часнику розчиняється саме в жирі, і якщо кинути його пізніше, він просто плаватиме окремо, не пройшовши в соус. Чилі — не для гостроти заради гостроти, а щоб підкреслити солодкість морепродукту, тож міру тримайте легку.
Біле вино — не прикраса й не алкогольний акцент, а спосіб деглазувати сковороду і ввести кислотність, яка балансує жирність олії й солодкість помідорів. Випарюйте його, доки запах спирту не піде і залишиться лише кисла нотка — це і є сигнал готовності цього кроку, а не хвилини.
Помідори для соусу беріть м'які, стиглі, з тонкою шкіркою — такі легко подрібнюються й швидко розпадаються в соус без довгого вивʼялювання. Твердий тепличний помідор тут буде довго «доходити», а скампі всередині встигнуть перетушкуватися. Якщо свіжих стиглих немає — консервовані в власному соку чинять ту саму роботу, і соромитись цього не варто: традиція італійської кухні взагалі зав'язана на тому, які помідори були під рукою в сезон.
Пенне варіть у солоній воді до стану, коли паличка ще трохи пружить на зуб — аль денте тут не мода, а розрахунок: паста доварюється останні три хвилини вже в соусі, вбираючи його, і якщо вона зварена до м'якого, на цьому етапі перетвориться на кашу. Відцідьте, лишаючи трохи вологи на пасті — вона допоможе соусу обійняти кожну трубочку, а не стекти на дно тарілки.
Петрушка наприкінці — не прикраса для фото, а свіжа гострота, яка контрастує з прогрітим, м'яким смаком соусу. Додана раніше, вона встигає зів'яти й втратити той самий ефект.
Ще від Elena Rossetti
·