Фото від ШІПенне з песто з м'ятою та в'яленими томатами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 10 од. Базилік
- 1 пучок М'ята
- 40 г Волоський горіх
- 2 ст. л. В'ялені томати
- 1 зубчик Часник
- 2 ст. л. Пармезан
- Сіль за смаком
- 400 г Пенне рігате
- Оливкова олія за смаком
Кроки
У блендері подрібнити промиті базилік і м'яту зі щіпкою солі.
Увімкнути блендер короткими імпульсами, потім додати часник, волоський горіх, в'ялені томати та пармезан.
Тонкою цівкою влити оливкову олію і збити до зернистої, трохи грубуватої консистенції.
Варити 400 г пенне рігате у великій кількості підсоленої киплячої води.
Відцідити пасту аль денте і заправити приготованим песто, додаючи 1 ст. л. води з-під варіння макаронів.
Песто — це не соус у звичному сенсі, це спосіб зберегти літню зелень в
олії так, щоб вона не втратила запаху. Генуезці придумали його не від нудьги:
базилік в’яне за день, а розтертий з олією і сиром — живе тижнями в холодильнику. Тут до класики додана
м'ята і
в'ялені томати, і це вже не канон, а домашня логіка — м'ята дає холодок, томати дають кислинку і в'язкість, якої в базиліку самому не буде.
Вийде чи ні — залежить від двох речей: чи ви зупинилися вчасно з блендером, і чи розбавили песто водою з-під пасти, а не просто олією. Перетерте в пюре песто — це вже не песто, а дитяче харчування: немає на чому зупинитися зубу. А без крохмалистої води соус ляже грудками поверх пасти, а не обійме кожну
пенне всередині й зовні.
Дехто вважає, що песто треба готувати тільки в кам'яній ступці, бо так "правильно". Ні — традиція ступки це економіка бідної кухні до електрики, а не магія каменю. Блендер просто швидше нагріває масу від тертя леза, і базилік темніє й гіркне. Рішення не в ступці, а в імпульсах і холодних інгредієнтах — про це нижче.
Базилік і
м'ята — тут і запах, і колір, і головна причина, чому песто обов'язково робиться з сирими промитими листками, обсушеними до зникнення краплин. Вода на листі розбавляє
олію, і соус замість того щоб обліпити пасту, розшаровується на олійну плівку й водяву каламуть. Якщо базилік не дуже свіжий і трохи темніє по краях — обріжте темне, воно вже окислилось і гірчить.
Волоський
горіх і
пармезан дають тілесність і солоність одночасно — класика бере кедрові горішки, але вони дорогі й швидко гіркнуть від того ж тертя, тож волоський тут не компроміс, а цілком робоча заміна: будь-який горіх з нейтральним маслянистим смаком підійде, навіть смажений фундук, аби не арахіс — у нього свій характерний запах, який перекриє базилік.
В'ялені томати — це та добавка, що робить соус густим без зайвої олії і дає кислу нотку замість лимона, якого в класичному генуезькому песто теж нема. Якщо у вас томати в олії — злегка обітріть її зайвину, інакше соус вийде занадто масним. Сухі в'ялені — попередньо подрібніть трохи сильніше, бо блендер короткими імпульсами їх не розм'якшить.
Часник — один зубчик, і це не недогляд у рецепті: сирий часник у холодному соусі звучить голосніше, ніж у смаженій страві, і зайва доза заб'є і м'яту, і базилік. Якщо часник молодий і соковитий — можна й один з запасом, старий, пророслий — краще взяти половину.
Імпульсний режим блендера — не технічна дрібниця, а захист від того самого перегріву, через який базилік темніє і гіркне: лезо тертям нагріває масу за секунди безперервної роботи, і коротка пауза дає олії охолонути між заходами. Олію ллють тонкою цівкою в кінці саме тому, що вона тут емульгатор — зв'язує подрібнену зелень, горіх і сир в одну масу, а не просто змащує. Візьміть оливкову без різкої гіркоти, якщо немає — будь-яка олія без власного запаху з краплею доданого наприкінці оливкового для аромату теж витягне справу.
Ложка води з-під пасти в кінці — найважливіший непомітний крок: ця вода крохмалиста, і саме крохмаль не дає песто розпастися на олію і тверді частинки на гарячій
пенне. Пенне рігате з її рубчиками тут не випадковість — рубчики тримають на собі більше соусу, ніж гладка поверхня, тож паста працює разом із технікою, а не просто "яка була в шафі".
Ще від Liam Murphy
·