Піца в аерогриліФото від ШІ

Піца в аерогрилі

Порцій: 2 Інше
ВегетаріанськеМістить: глютен, молоко
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Піца в аерогрилі — інгредієнти: Борошно, Вода, Дріжджі, Оливкова олія, Сіль, Томатна паста

Кроки

  1. У великій мисці розчиняємо подрібнені дріжджі у воді кімнатної температури, добре перемішуючи до повного розчинення.

  2. Поступово додаємо борошно, невеликими порціями, продовжуючи перемішувати.

  3. Вливаємо оливкову олію та додаємо сіль, перемішуємо до однорідності.

  4. Коли тісто стане густішим, вимішуємо його руками до гладкої й однорідної кульки.

  5. Накриваємо миску чистим рушником або харчовою плівкою і залишаємо підійматися у місці без протягів.

    120 хв
  6. Після підйому ділимо тісто на дві частини.

  7. Формуємо кульки з тіста і залишаємо їх підійматися ще 1 годину при кімнатній температурі.

    60 хв
  8. Розтягуємо тісто пальцями від центру, формуючи тонший центр і товщий край.

  9. Розподіляємо томатну пасату по поверхні тіста.

  10. Розігріваємо аерогриль до 200 градусів, кладемо піцу в кошик і готуємо 5 хвилин.

    5 хв
  11. Додаємо нарізану моцарелу і продовжуємо готувати ще 7 хвилин при 200 градусах до розплавлення.

    7 хв
  12. Подаємо піцу гарячою.

Піца в аерогрилі — це спроба отримати хрустку основу й розплавлений сир без духовки, яка розжарюється до 250–300 градусів і без камінного низу, що віддає тісту запечений жар знизу. Аерогриль цього не дає — там гаряче повітря ходить по колу, а не б'є знизу. Тому рішення тут не температурне, а механічне: тонкий центр і товщий борт, щоб тонка частина встигла пропектися, поки товста не лишилась сирою.

Вийде чи ні — залежить від тіста, яке ви розтягнули, а не від того, скільком градусам ви довірились. Якщо центр розтягнутий тонко, а борт лишився пухким валиком — хрумка середина і м'який край вийдуть самі. Якщо тісто скрізь однакової товщини — або центр не пропечеться, або край висохне, поки ви чекаєте на середину.

Дріжджове тісто з довгим вистоюванням — два підйоми, разом майже три години — не про забобон "тісто має відпочити". Клейковина за цей час сама розслабляється й розтягується, тому формувати тонкий центр пальцями стає легко, без розривів і без того, щоб тісто пружинило назад. Поспішите — і розтягувати доведеться силою, а сила рве.

Дріжджі розчиняють у воді кімнатної температури, не теплій, і це не дрібниця. Гаряча вода вбиває частину дріжджових клітин раніше, ніж вони встигнуть почати роботу, і підйом вийде слабший, хоч на вигляд тісто ніби й піднялось. Кімнатна вода дає рівний, повільний старт — а повільний підйом завжди дає кращий смак, бо встигає розвинутись трохи кислотності й аромату, якого за годину не отримати.

Борошно додають частинами, а не все одразу — щоб клейковина формувалась рівномірно, без сухих кишень усередині кулі. Сіль і олія йдуть після того, як борошно вже почало зв'язуватись з водою: сіль, доданa зарано, уповільнює роботу дріжджів, а олія обволікає борошно й заважає йому вбирати воду, якщо ви поспішите її влити в самому початку.

Вимішувати руками до гладкої кульки — це про клейковину, яка з грудкуватого тіста перетворюється на еластичну сітку, що тримає бульбашки газу. Дехто каже — чим довше місити, тим краще. Ні, бо після певної межі тісто просто втомлюється, стає тугим і рватиметься при розтягуванні, а не піддаватиметься пальцям.

Два окремі підйоми — спільний у мисці, потім вже в кульках — роблять різну роботу. Перший розвиває структуру й смак усієї маси. Другий, після поділу й формування кульок, дає тісту "забути" стрес від розрізання і знову розслабитись, щоб його можна було розтягнути без опору. Пропустити другий підйом — і тісто стягуватиметься назад, щойно відпустите руки.

Томатна паста йде за смаком, і тут немає жорсткого рецепта — головне, щоб шар був тонким. Товстий шар соусу не дає центру пропектись, бо волога випаровується довше, ніж тонке тісто встигає зхрумтіти. Якщо паста густа й кисла, трохи розведіть її водою чи олією — вона розійдеться рівніше й не підгорить раніше за сир.

Моцарелу кладуть не одразу, а через кілька хвилин нагріву — тісто встигає трохи підхопитися жаром, перш ніж на нього ляже вологий і важкий сир. Якщо покласти сир із самого початку, волога з нього піде в тісто знизу, і хрусткої основи вже не буде — буде м'яка, трохи розмокла підошва. Моцарела годиться будь-яка, що добре тягнеться при нагріванні; якщо такої немає — беріть твердіший сир, що плавиться рівномірно і не пускає багато рідини, і просто зважайте, що смак і текстура будуть іншими, не кращими й не гіршими — іншими.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu