Фото від ШІРустико з піци
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 2 од. Листкове тісто бездріжджове
- Томатна паста за смаком
- Сіль за смаком
- Орегано за смаком
- 150 г Моцарела
- 200 г Шинка
Кроки
Розкладаємо перший пласт листкового тіста разом із папером для випічки на деко. Виделкою проколюємо всю поверхню.
Розподіляємо трохи томатної пасати, приправленої сіллю та орегано до смаку.
Додаємо моцарелу для піци, нарізану шматочками, і шинку.
Закриваємо рустико другим пластом листкового тіста: щільно притискаємо і запечатуємо краї.
Випікаємо в розігрітій до 180 градусів духовці 25–30 хвилин, до рум'яної скоринки.
Рустико — це не піца і не пиріг, а компроміс для тих, хто хоче смак піци без мороки з дріжджовим 
тістом. Два готові листи листкового тіста працюють як коржі: один — основа, другий — кришка. Вся історія страви в тому, що хтось колись подивився на запечатані равіолі й подумав — а чому б не зробити так само, тільки великим розміром і з начинкою для дорослих.
Вийде це майже завжди, і це головна причина, чому рустико люблять господині, яким ніколи возитися з тістом. Листкове тісто пробачає майже все: воно вже готове, воно само підніметься шарами, воно не вимагає розстойки чи вимішування. Єдине, де можна схибити — це краї: якщо не притиснути щільно, начинка потече, і скоринка з рум'яної стане мокрою плямою на деку.
Проколювання виделкою — не ритуал, а фізика: пара з тіста рветься вгору, і якщо їй не дати виходу дрібними дірочками, вона підніме весь пласт одним бульбашистим пухирем, і 
моцарела з 
шинкою опиняться не там, де треба.
Листкове тісто тут бере на себе роль, яку в піці грає дріжджове: тримає форму й дає хрусткість. Різниця в механіці — дріжджове тісто піднімається через бродіння, а листкове через шари масла, які під жаром духовки перетворюються на пар і розштовхують тісто зсередини. Саме тому не варто шукати заміну "будь-яким тестом" — підійде тільки те, що листкове за своєю будовою, інакше шаруватості просто не буде.
Томатна 
паста — це не прикраса, а волога основа, яка не дає шинці й сиру пригоріти насухо й водночас не просочує тісто знизу так, як зробив би рідкий соус. 
Сіль і 
орегано тут регулюються на око: томатна паста сама по собі кисла й прісна, тому доводьте до смаку, який ви впізнаєте як "піцний" — зазвичай це трохи більше солі, ніж здається природним.
Моцарела для піци — не те саме, що моцарела для салату. Та, що в розсолі, дає забагато вологи й під кришкою просто розмокне тісто зсередини, не давши рум'яної скоринки зверху це компенсувати. Якщо під рукою тільки м'яка моцарела — обсушіть її серветкою й наріжте дрібніше, щоб вода встигла випаруватися, а не зібратися калюжкою.
Шинка тут — джерело смаку, що не вимагає готування: вона вже готова, і духовка лише прогріває її разом із сиром. Можна замінити будь-яким тонко нарізаним копченим чи вареним м'ясом, яке не дає зайвої вологи при нагріві — бекон, наприклад, спрацює, але дасть більше жиру, і тоді серветка під рустико на столі вам знадобиться.
180 градусів — це температура, при якій масляні шари встигають розтопитися й дати пару раніше, ніж поверхня встигне підгоріти. Вище — і зовнішня скоринка стане темною швидше, ніж усередині дійде сир. Готовність визначайте не за таймером, а за кольором: скоринка має піти в рівномірний золотисто-рудий, без блідих плям, де тісто ще сире всередині. 27 хвилин — орієнтир знизу, і якщо духовка у вас слабша або рустико товщі, чесно додайте ще кілька хвилин, дивлячись на колір, а не на годинник.
Дехто каже — чим товщим шаром начинки, тим смачніше. Ні, бо товстий шар сиру й шинки між двома пластами тіста просто не дасть краям щільно запечататися, і сир під час випікання знайде собі шлях назовні, розтікаючись по деку замість того, щоб лишатися всередині.
Ще від Tomás Ferreira
·