Фото від ШІКрепи піцайола
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Готуємо тісто за допомогою блендера: з'єднуємо яйця, молоко, борошно та щіпку солі, вмикаємо і збиваємо до однорідної консистенції
Розігріваємо антипригарну сковороду діаметром приблизно 22-25 см, злегка змащену вершковим маслом
Виливаємо по одному половнику тіста, нахиляючи сковороду, формуючи рівне коло
Смажимо креп приблизно 1-2 хвилини з одного боку
2 хвПеревертаємо креп широкою тонкою лопаткою
Поки креп смажиться з другого боку, розподіляємо томатну пасату, додаємо моцарелу і орегано
Складаємо креп навпіл і чекаємо кілька секунд, щоб моцарела розплавилася
Перекладаємо на сервірувальну тарілку і повторюємо дії з рештою тіста
Креп — це французький млинець, перевдягнений у піцу. Тонке яєчно-молочне тісто, яке розтікається по сковороді саме тому, що в ньому майже немає 
борошна — на 250 мл 
молока й два 
яйця його всього 125 г. Це не оладка, яка тримає форму завдяки клейковині, а майже суцільна рідина, тож вона сама знаходить рівень і лягає тонким шаром, поки ви нахиляєте сковороду.
Головне тут не піца-начинка, а сам млинець: тонкий, еластичний, не рваний. Якщо тісто занадто густе — креп виходить товстим і схожим на звичайний млинець, а не на делікатну обгортку для соусу й сиру. Якщо рідке занадто — просто розтечеться і порветься при перевертанні. Блендер тут не для краси: він розбиває борошно без грудочок швидше й рівномірніше, ніж віночок, а однорідність тіста — це і є гарантія, що млинець не порветься в тонких місцях.
Вийде, якщо ви не поспішаєте перевертати перший млинець, поки він ще блискучий і мокрий зверху — такий порветься. І не вийде, якщо сковорода холодна: тісто ляже, не "стрепенеться", і почне прилипати замість того, щоб одразу схопитися тонкою плівкою знизу.
Борошно тут не головний герой, а каркас. Звичайне пшеничне, без претензій — не потрібне ні особливо сильне, ні слабке, бо тіста тут мало й воно рідке, клейковина не встигає набудувати структуру, яка вимагала б точного сорту. Якщо є тільки борошно для хліба — теж піде, різниця непомітна в такому рідкому тісті.
Яйця зв'язують молоко й борошно в єдину емульсію, яка не розшаровується на сковороді. Два яйця на такий об'єм — це вже достатньо білка, щоб млинець тримав форму, коли ви будете підсувати під нього лопатку, і залишався гнучким, а не крихким. Молоко дає рідину й легку солодкість, через яку креп відрізняється від води-борошняних млинців — можна взяти будь-яке незбиране молоко, пісне теж піде, просто смак буде пласкішим.
Щіпка соли — не для смаку млинця самого по себе (він буде перекритий томатами й сиром), а щоб тісто не було зовсім пустим, коли ви куштуєте його на око готовності під час смаження.
Вершкове 
масло на сковороді — тонкий шар, а не ложка. Його задача — не дати тісту приклеїтися і дати рівномірний золотавий колір знизу, без плям підгорання. Якщо вершкового немає або не хочете запаху — будь-яка олія без власного запаху (рафінована соняшникова, кукурудзяна) теж виконає цю роль, просто колір буде трохи світлішим, без того горіхового відтінку, який дає масло.
Томатна паста — не соус болоньєзе, а тонкий мазок: ви розподіляєте її по половині млинця, поки та смажиться з другого боку, і вона встигає лише прогрітися, а не звариться. Якщо паста густа й кисла, розведіть її трохи водою або олією — інакше вона ляже грудками і не розмажеться тонко.
Моцарела тане швидко саме тому, що це м'який сир з високим вмістом вологи — за кілька секунд після того, як ви згорнули креп навпіл, вона вже плавиться від залишкового жару сковороди й самого млинця. Якщо моцарели немає, підійде будь-який сир, що тягнеться при нагріванні — сулугуні, наприклад — головний критерій тут не назва, а здатність плавитись м'яко, а не кришитись.
Орегано — сухе, за щіпкою на млинець: це запах, який одразу читається як "піца", хоча тут немає ні тіста для піци, ні печі. Це той самий фокус, через який страва зветься піцайола, хоч готується як десертний креп.
Ще від Nora Vasquez
·