Фото від ШІПомідори, запечені під хлібно-сирною скоринкою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 4 од. Помідор
- 70 г Панірувальні сухарі
- 40 г Пекоріно романо
- 0,5 зубчик Часник
- 1 жменя Петрушка
- 6-7 листків Базилік
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Оливкова олія за смаком
Кроки
Дрібно подрібніть у блендері черствий хлібний м'якуш, перекладіть в миску, додайте пекоріно, петрушку й базилік, скропіть оливковою олією, додайте солі, перемішайте.
Помідори помийте та обсушіть, розріжте навпіл, посоліть і покладіть зрізом вниз на 10-15 хвилин.
15 хвПерекладіть помідори в змащену оливковою олією форму для запікання, додайте виділену рідину до хлібної суміші.
На кожну половинку помідора викладіть столову ложку хлібної суміші, злегка притискаючи.
Скропіть оливковою олією і запікайте за температури 220 градусів.
20 хвДістаньте з духовки, дайте трохи охолонути і подавайте.
Це не сицилійська вигадка для показухи, а дуже практична штука: що робити з черствим хлібом і перестиглими 
помідорами, щоб одне врятувало інше. Хліб без цього рецепта йде на викид, помідори наприкінці літа — в кашу. А тут перше витягує вологу з другого, друге зволожує перше, і обидва виходять переможцями.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, коли помідори лежать зрізом униз і віддають сік. Якщо пропустите цей крок із лінощів, начинка розмокне в баюру, а не схопиться скоринкою. Усе інше — формальність.
Головний страх новачка — що хлібна крихта в духовці згорить, а помідор всередині лишиться сирим. Ні, тому що при 220 градусах зверху утворюється суха кірка швидше, ніж волога встигає пройти наскрізь, а сам помідор уже підсолений і частково зневоднений — йому лишається тільки м'якнути, не варитися в власному соку.
Той крок із половинками помідорів, що лежать зрізом униз 10-15 хвилин — не для краси і не "так написано". 
Сіль витягує воду осмосом, і якщо її прибрати, вода нікуди не йде, а лишається в м'якоті. Начинка тоді не підпікається, а плаває. Хтось скаже — можна й пропустити, часу шкода. Можна, якщо вам цікавіше з'їсти мокру кашу, ніж те, що тут описано.
Черствий хліб — не випадковість і не те, на чому економлять. Свіжий м'якуш у блендері стане клейкою грудкою, бо в ньому ще багато власної вологи, і ніякої крихти ви не отримаєте. Черствий уже віддав частину вологи повітрю, подрібнюється сухо, і саме тому може потім ввібрати сік із помідора без грудкувань. Якщо хліба під рукою немає свіжого й черствого водночас — підсушіть скибку в тостері чи на сухій сковороді, суть та сама.
Пекоріно тут не через італійську моду, а бо це твердий солоний сир із овечого молока — він плавиться повільніше за м'які сири й не розтікається калюжею, а запечатує крихту зверху. Якщо пекоріно нема — беріть будь-який твердий сир із вираженим смаком, що добре треться й добре висихає на повітрі: пармезан, старий гауда. М'який сир типу моцарели сюди не піде — він не дасть скоринки, тільше тягучу масу.
Петрушка й 
базилік — не прикраса для фото, а баланс: свіжа зелень проти сухої крихти й солоного сиру, інакше начинка вийде однотонно важкою. Пропорція не критична — зелені можна додати трохи більше чи менше, страва це простить.
Олія — звичайна оливкова, якщо є з легким смаком, без гіркоти, бо тут вона не готується на вогні, а просто скроплює й додає жирності, якої крихті не хворіжа. Якщо олії немає — підійде будь-яка олія без власного запаху, просто смак буде інший, менш середземноморський, зате помідори так само пропечуться.
Помідори беріть щільні, стиглі, але не перестиглі — м'які поплинуть при запіканні і втратять форму чаші для начинки. Сорт не головне, головне — щоб м'якуш тримав форму хоча б 15-20 хвилин у духовці за 220 градусів, а не розповзався сам у собі.
Ще від Matteo Brandt
·