Запечена спаржа з помідорами черрі, лимоном і пармезаномФото від ШІ

Запечена спаржа з помідорами черрі, лимоном і пармезаном

Порцій: 4 Підготовка 10 хв Приготування 15 хв Гарніри
ВегетаріанськеМістить: молоко
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Кроки

  1. Відламайте кінчики спаржі. Перемішайте спаржу, розрізані навпіл помідори, часник, лимонний сік, пармезан і оливкову олію.

  2. Розкладіть рівномірно і запікайте в розігрітій духовці при 175 градусах (конвекція) 15 хвилин.

  3. Викладіть на блюдо для салату, натріть зверху цедру лимона і трохи додаткового пармезану.

  4. Посипте пластівцями солі та свіжомеленим перцем перед подачею.

Спаржа в духовці — це страва, де все вирішує одна секунда, яку легко проґавити. Щойно спаржа з ядучо-зеленої стає оливковою і трохи зморщується по боках — все, готово, і якщо передержати хоч п'ять хвилин зайвих, замість хрумкого стебла отримаєте мокру ганчірку з присмаком трави.

Черрі тут не для краси. Вони лускають від жару, пускають сік, а той сік змішується з олією і пармезаном і стає підливкою — без жодної окремої каструлі для соусу. Тому деко має бути широке, щоб овочі лежали в один шар, а не парилися купою.

175 градусів з конвекцією — це не випадкова цифра для духовки. Конвекція жене гаряче повітря навколо кожного стебла рівномірно, тому спаржа підсмажується зовні швидше, ніж встигає розваритися зсередини. Без конвекції доведеться або піднімати температуру, або змиритися, що деко з краю й деко в центрі пічки спечуться по-різному — тоді просто розвертайте деко на половині часу.

Спаржу беріть за стеблом, а не ламайте абияк: вона сама підкаже, де закінчується дерев'яниста частина — переламується рівно там, де волокна вже не прожуються. Якщо руками відламувати лінь, зріжте ножем на око сантиметрів зо два-три знизу, це майже те саме, просто без театру.

Помідори — звичайні черрі, стиглі, не крижані з холодильника. Холодний помідор на гарячому деку спочатку охолоджує все навколо, а потім довго доганяє температуру, і спаржа встигає пересохнути, поки чекає на свій сусідній овоч.

Часник пресований, а не рубаний — дрібніше дробиться, швидше віддає сік і при короткому запіканні не встигає підгоріти до гіркоти, як це буває з цілими шматочками на високому жару.

Лимон тут подвійний: сік іде в деко разом з усім і м'яко тушкується, а цедру тремо вже в кінці, на гарячу страву — бо ефірні олії цедри живуть недовго і від духовки випаровуються швидше, ніж ви встигнете понюхати. Натерти наперед — все одно що парфум нанести і одразу змити.

Пармезан свіжотертий — не з пакетика. Пакетований пармезан пересипаний крохмалем, щоб не злипався, і в духовці від цього крохмалю на спаржі з'являється дивна плівка замість скоринки. Якщо пармезану немає під рукою — підійде будь-який твердий солоний сир, що плавиться в корочку, а не в калюжу: грана падано, старий пекорино.

Олія — звичайна оливкова, яка не б'є в ніс власним смаком. Дехто каже — для запікання потрібна спеціальна "для смаження" олія. Ні, бо при 175 градусах і п'ятнадцяти хвилинах оливкова олія навіть не наближається до температури, де починає горіти і псувати смак.

Сіль — наприкінці, пластівцями, а не змішана з усім на початку. Велика сіль не встигає розчинитися в соку за п'ятнадцять хвилин, лежить купками і потім хрумтить окремо від овочів — для цієї страви саме так і треба, легкий хрумкий акцент зверху, а не рівномірна солоність по всій тарілці.

Ще від Marta Kowalczyk

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu