Фото від ШІСмажена свинина з травами
Інгредієнти

- 800 г свинячої феси
- 1 од. Морква
- 1 од. Коренева селера
- 1 од. Цибуля
- 4 Розмарин
- Шавлія за смаком
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- 100 мл Біле вино
Кроки
Посолити м'ясо з усіх боків. Викласти його на змащену оливковою олією деко та поперчити.
Навколо м'яса розкласти нарізану моркву, черешкову селеру та цибулю, а поруч покласти розмарин і шавлію.
Запікати у розігрітій до 180 градусів духовці, час від часу поливаючи білим вином і перевертаючи м'ясо, зрошуючи його соком. Готовність: усередині 70 °C.
Подавати з картоплею, запеченою в духовці, або з картопляним пюре.
Свиняча фесе — це, якщо хтось не знає, стегенна частина, та, що на нозі найбільше працює й тому найщільніша. Саме через цю щільність вона й любить духовку більше, ніж сковорідку: на вогні зовні вже чорне, а всередині ще сире. У духовці тепло йде рівномірно з усіх сторін, і м'ясо встигає дійти до середини, не згоряючи зверху.
Овочі під низом — це не гарнір і не прикраса, це підставка й одночасно соусниця. М'ясо лежить на
моркві, селері та
цибулі, не торкаючись металу дека, — і сік, що стікає, не висихає на гарячому залізі, а збирається, упарюється з
вином у щось, що потім можна буде вилити на пюре. Прибрати овочі — і той сік просто згорить плямою на деку, а м'ясо знизу підсохне.
Вийде страва на чотирьох, якщо «фесе» у вас відповідне — не менше кілограма на такий об'єм готового м'яса, бо при запіканні воно втрачає вагу вологою. Головне, що вирішує успіх — не рецепт, а термометр: цифра 70 всередині каже точно, коли знімати, а смажений вигляд зовні нічого не каже.
Сіль на початку, перед духовкою — не для смаку соку, а для того, щоб м'ясо саме витягнуло на поверхню вологу й та, підсихаючи, дала рум'яну шкірку. Посоліть у останню хвилину — і сіль просто ляже зверху пилом, не встигнувши нічого змінити. 180 градусів — це температура, при якій зовнішні білки встигають згорнутися й зарум'янитись, поки тепло повільно доходить до центру куска; вище — і зовні буде кіркою вже тоді, коли всередині ще холодно.
Морква, селера,
цибуля — класична основа, яку італійці звуть soffritto, хоч тут вона не смажиться окремо, а запікається разом із м'ясом. Беріть овочі середнього розміру, не дрібні — дрібні згорять раніше, ніж м'ясо дійде до готовності, і замість соку дадуть гіркий дим. Немає черешкової селери — покладіть просто більше цибулі й моркви, функція підставки й вологи від цього не зникне, тільки аромат буде трохи простіший.
Розмарин і
шавлія лежать поруч, не на м'ясі — це важливо. Їхній аромат летючий, масляний, і він переходить у м'ясо через пару й через те саме сокове випаровування, а не через контакт. Поклади гілки прямо на шкірку — вони просто підгорять і дадуть гіркоту замість запаху.
Вино, яким поливаєте, — не для «вина у страві», а для того, щоб сік на дні деку не загуснув у смолу. Вода зробила б те саме, але вино додає кислоти, яка трохи розм'якшує те, що стікає з м'яса, і робить майбутній соус не плоским. Білого немає — підійде будь-яке сухе вино без вираженої солодкості, навіть трохи бульйону чи води, якщо вина взагалі немає в хаті, тільки соус тоді буде простіший.
Дехто каже — м'ясо треба тримати в духовці рівно годину, бо так написано. Ні, бо годину написано для орієнтиру, а не для вашої духовки й вашого куска фесе: товщий кусок дійде до 70 градусів пізніше, тонший — раніше. Термометр, застромлений у центр, не бреше, а годинник на плиті — тільки припускає.
Перевертання й поливання — це не ритуал, а спосіб не дати верхній стороні підсохнути швидше за нижню. М'ясо лежить, сіль тягне, духовка сушить — і та сторона, що завжди вгорі, без допомоги просто втратить більше вологи. Поливаючи соком з вином, ви повертаєте на поверхню те, що саме м'ясо туди ж і віддало.
Ще від Kofi Asante
·