Смажена свинина з травамиФото від ШІ

Смажена свинина з травами

Порцій: 4 Приготування 60 хв М'ясо

Інгредієнти

Смажена свинина з травами — інгредієнти: свинячої феси, Морква, Коренева селера, Цибуля, Розмарин, Шавлія

Кроки

  1. Посолити м'ясо з усіх боків. Викласти його на змащену оливковою олією деко та поперчити.

  2. Навколо м'яса розкласти нарізану моркву, черешкову селеру та цибулю, а поруч покласти розмарин і шавлію.

  3. Запікати у розігрітій до 180 градусів духовці, час від часу поливаючи білим вином і перевертаючи м'ясо, зрошуючи його соком. Готовність: усередині 70 °C.

  4. Подавати з картоплею, запеченою в духовці, або з картопляним пюре.

Свиняча фесе — це, якщо хтось не знає, стегенна частина, та, що на нозі найбільше працює й тому найщільніша. Саме через цю щільність вона й любить духовку більше, ніж сковорідку: на вогні зовні вже чорне, а всередині ще сире. У духовці тепло йде рівномірно з усіх сторін, і м'ясо встигає дійти до середини, не згоряючи зверху.

Овочі під низом — це не гарнір і не прикраса, це підставка й одночасно соусниця. М'ясо лежить на моркві, селері та цибулі, не торкаючись металу дека, — і сік, що стікає, не висихає на гарячому залізі, а збирається, упарюється з вином у щось, що потім можна буде вилити на пюре. Прибрати овочі — і той сік просто згорить плямою на деку, а м'ясо знизу підсохне.

Вийде страва на чотирьох, якщо «фесе» у вас відповідне — не менше кілограма на такий об'єм готового м'яса, бо при запіканні воно втрачає вагу вологою. Головне, що вирішує успіх — не рецепт, а термометр: цифра 70 всередині каже точно, коли знімати, а смажений вигляд зовні нічого не каже.

Сіль на початку, перед духовкою — не для смаку соку, а для того, щоб м'ясо саме витягнуло на поверхню вологу й та, підсихаючи, дала рум'яну шкірку. Посоліть у останню хвилину — і сіль просто ляже зверху пилом, не встигнувши нічого змінити. 180 градусів — це температура, при якій зовнішні білки встигають згорнутися й зарум'янитись, поки тепло повільно доходить до центру куска; вище — і зовні буде кіркою вже тоді, коли всередині ще холодно.

Морква, селера, цибуля — класична основа, яку італійці звуть soffritto, хоч тут вона не смажиться окремо, а запікається разом із м'ясом. Беріть овочі середнього розміру, не дрібні — дрібні згорять раніше, ніж м'ясо дійде до готовності, і замість соку дадуть гіркий дим. Немає черешкової селери — покладіть просто більше цибулі й моркви, функція підставки й вологи від цього не зникне, тільки аромат буде трохи простіший.

Розмарин і шавлія лежать поруч, не на м'ясі — це важливо. Їхній аромат летючий, масляний, і він переходить у м'ясо через пару й через те саме сокове випаровування, а не через контакт. Поклади гілки прямо на шкірку — вони просто підгорять і дадуть гіркоту замість запаху.

Вино, яким поливаєте, — не для «вина у страві», а для того, щоб сік на дні деку не загуснув у смолу. Вода зробила б те саме, але вино додає кислоти, яка трохи розм'якшує те, що стікає з м'яса, і робить майбутній соус не плоским. Білого немає — підійде будь-яке сухе вино без вираженої солодкості, навіть трохи бульйону чи води, якщо вина взагалі немає в хаті, тільки соус тоді буде простіший.

Дехто каже — м'ясо треба тримати в духовці рівно годину, бо так написано. Ні, бо годину написано для орієнтиру, а не для вашої духовки й вашого куска фесе: товщий кусок дійде до 70 градусів пізніше, тонший — раніше. Термометр, застромлений у центр, не бреше, а годинник на плиті — тільки припускає.

Перевертання й поливання — це не ритуал, а спосіб не дати верхній стороні підсохнути швидше за нижню. М'ясо лежить, сіль тягне, духовка сушить — і та сторона, що завжди вгорі, без допомоги просто втратить більше вологи. Поливаючи соком з вином, ви повертаєте на поверхню те, що саме м'ясо туди ж і віддало.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu