Фото від ШІПесто з печеного перцю з лісовими горіхами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 2 од. Болгарський перець
- 1 жменя Фундук
- 3 зубчик Часник
- 1 од. Лимон 2 ст. л. соку і дрібно натерта цедра
- ½ ч. л. копчена паприка
- 15 г Пармезан
- Сіль
- Чорний перець
- 3 ст. л. Оливкова олія
Кроки
Обсмажте лісові горіхи в духовці при 175°C (конвекція) протягом приблизно 10 хвилин, доки шкірка не стане хрусткою і темною.
10 хвДістаньте горіхи з духовки і потріть шкірку між долонями, щоб зняти її. Відкладіть очищені ядра горіхів убік.
Розріжте перці навпіл, видаліть плодоніжку та насіння, ретельно промийте, після чого викладіть на деко з пергаментом шкіркою догори. Покладіть зубчики часнику поруч із перцями на тому ж деко.
Поставте перець і часник у розігріту духовку і запікайте приблизно 20 хвилин, доки шкірка не потемніє.
20 хвДістаньте перець і часник з духовки і дайте їм трохи охолонути. Покладіть їх у пакет для заморожування і щільно закрийте.
Зніміть шкірку з перців і покладіть їх у кухонний комбайн разом із часником, сіллю, перцем, ядрами лісових горіхів, лимонним соком і цедрою, пармезаном.
Збийте все до однорідної кремової консистенції песто. Приправте до смаку копченою паприкою або чипотле, сіллю та оливковою олією.
Песто з печеного
перцю — це не та олійно-базилікова паста, яку всі звикли уявляти під цим словом. Тут основа смаку не свіжа зелень, а те, що робить з перцем вогонь: цукор у ньому карамелізується, шкірка обвуглюється й відходить сама, а м'якоть стає солодкою й глибокою. Горіхи роблять те саме — духовка виганяє з них гіркувату волозьку шкірку і будить олійний, трохи димний смак, якого в сирому горісі нема.
Вийде чи ні — питання не майстерності, а терпіння на двох етапах. Перший: дати перцю й
часнику дійсно потемніти, а не просто підв'ялитись. Другий: не полінуватися з пакетом — закрити гарячий перець герметично й дати постояти, бо саме пара всередині відриває шкірку від м'якоті. Пропустите один із цих кроків — доведеться здирати шкірку ножем, зі злістю і втратами.
Консистенція в комбайні — останній іспит. Однорідний крем, а не груба крупка й не рідина — ось і весь орієнтир, нічого складнішого тут нема.
Перець беріть червоний — не заради кольору, а заради цукру: в червоному його вже накопичилось більше, ніж у зеленому, тому він солодший і краще карамелізується на вогні. Шкіркою догори кладіть не з примхи — так тепло б'є прямо в неї, вона обвуглюється першою, а м'якоть під нею встигає запектися, а не висохнути.
Горіхи — тут лісові, але принцип простий: будь-який горіх із щільною шкіркою, яку варто зняти, щоб забрати гіркоту. Немає лісових — беріть мигдаль чи волоський, тільки прогрійте до того ж стану: шкірка темніє й легко труситься між долонями, а не просто нагрівається.
Часник печуть поруч із перцем не випадково — сирий часник у холодному песто б'є різкістю, а запечений втрачає гостроту і стає солодкуватим, майже кремовим. Дехто каже — часник краще класти сирим, для "гостроти і свіжості". Ні, бо тут вся страва збудована на м'якості запеченого смаку, і сирий зубчик просто виб'ється з загального тону, як крик у тихій розмові.
Лимон дає дві речі одразу: сік — кислотність, яка не дає песто бути приторним від солодкого перцю й жиру, цедра — ефірну
олію з гіркуватим акцентом, якої в самому соку нема. Якщо лимон млявий, трохи покоченим по столу долонею — соку вийде більше.
Пармезан тут не для "сирності", а для
солі й глутамату — він підсилює смак перцю, не перекриваючи його. Немає пармезану — підійде будь-який твердий витриманий сир із власною сіллю, грана падано чи навіть сухий овечий.
Олія — звичайна олія без власного запаху, тобто не та, в якій головна роль — олія, а та, що просто зв'язує все докупи й несе смак. Хороша нерафінована оливкова тут доречна, якщо любите її присмак, а немає — будь-яка нейтральна олія впорається не гірше.
Ще від Jonas Weber
·