Фото від ШІСолоні канточчі
Інгредієнти
Кроки
У великій мисці змішуємо всі сухі інгредієнти: просіяне борошно, розпушувач, сіль і пармезан.
Викладаємо суміш гіркою, робимо заглиблення в центрі й вливаємо туди збиті яйця.
Вимішуємо тісто руками, доки воно не стане м'яким і однорідним.
Додаємо фісташки та мигдаль, рівномірно розподіляючи їх по всьому тісту.
Вимішуємо тісто, загортаємо в харчову плівку і прибираємо в холодильник.
30 хвФормуємо з тіста довгий батон завтовшки близько 5 см.
Викладаємо на деко з пергаментом і випікаємо у розігрітій до 180°С духовці.
30 хвДаємо охолонути, потім нарізаємо діагональними скибочками завтовшки 1-1,5 см.
Викладаємо канточчі на деко і випікаємо за 180°С, перевернувши на інший бік через 5 хвилин.
Перевіряємо, щоб печиво стало рум'яним і хрустким, охолоджуємо перед подачею.
Канточчі — це солона родичка бісквіті. Та сама ідея: спекти тісто один раз довгим батоном, а потім нарізати й підсушити ще раз. Два випікання — не примха, а спосіб вигнати з печива всю вологу до кінця, щоб воно гризлося, а не м'якло в руці за годину. Тому не чекайте м'якого затишного печива — тут мета протилежна: сухість і хрускіт, і це не дефект, а суть.
Вийде чи ні — вирішується не в духовці, а раніше, в мисці. Якщо тісто після 
яєць липне до рук і розповзається — 
борошна забракло або яйця завеликі, додавайте ложку борошна, доки грудка не стане слухняною. Якщо тісто кришиться і не хоче з'єднуватись — не долийте просто воду, це собі не допоможе: краще ще трохи вимісити, жир із 
пармезану й жовтка сам почне тримати крихту.
Друге випікання — найчастіше місце, де людина нервує й виймає печиво зарано, бо боїться пересушити. Даремно: тут пересушити важче, ніж не досушити. Колір — рудуватий, золотий уже пройшов, — і легкість у руці, коли шматочок не важчий за свій об'єм, кажуть, що готово. М'яке посередині після охолодження — ознака, що поспішили, а не що духовка підвела.
Пармезан тут не для смаку сиру, а для 
солі й жиру одночасно — тому кладуть менше звичайної солі, ніж поклали б у прісне тісто. Якщо пармезану немає, будь-який твердий сир, що добре сохне й не плавиться в калюжу при випіканні, підійде — грана падано, старий сир із гострим смаком. М'який сир сюди не годиться, він принесе зайву вологу, і батон поплаве замість триматись.
Горіхи — 
фісташки й 
мигдаль — кладуть не підсмаженими спеціально, бо вони свою смаженість отримають двічі в духовці, і так, і так. Головне — щоб були сирі й не зіпсовані олією з часом: прогірклий горіх псує все печиво, а не тільки один шматочок, бо його запах розходиться по тісту. Якщо під рукою тільки фісташки або тільки мигдаль — можна обійтись одним видом, пропорцію по вазі не рахуйте занадто точно, різниця в десяток грамів ролі не грає.
Яйця — єдина рідина в тісті, і в цьому вся економія рецепта: без молока, без олії, бо жир уже прийшов із сиром. Тому розмір яєць має значення більше, ніж здається: дрібні яйця — тісто суше, треба додати трохи води або ще одне жовток; великі — тісто м'якше, і борошна піде трохи більше, ніж написано. Орієнтуйтесь на тісто в руках, а не на вагу в грамах.
Розпушувач беріть той, що для солоної випічки, — не тому, що солодкий не спрацює хімічно, а тому, що звичайний пекарський порошок часто з ваніліном чи присмаком, який у сирному тісті буде зайвим і помітним. Якщо такого немає, звичайний розпушувач без запаху підійде так само добре.
Холодильник на півгодини — крок, який хочеться пропустити, бо тісто й так тримає форму. Не пропускайте: холодне тісто ріжеться й формується чіткіше, а тепле розпливається під руками й батон виходить не овальним, а пласким млинцем, що пече нерівномірно.
Нарізати на скибочки краще гострим ножем одним рухом, не пиляючи вперед-назад — від пилки горіхи кришаться і скибка розвалюється. Товщина 1-1,5 см — не догма, тонше буде сухіше й швидше підрум'яниться, товще — лишиться м'якша серцевина, і це теж варіант, якщо вам так більше до смаку.
Ще від Matteo Brandt
·