Фото від ШІСпагеті карбонара зі спаржею та шпеком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 120 г Бекон
- 400 г Макарони
- 1 пучок Спаржа
- 1 ст. л. Оливкова олія
- 2 од. Яєчний жовток
- Пекоріно романо за смаком
- 1 ст. л. Петрушка
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Розігрійте оливкову олію і обсмажте шпек до хрусткості
Додайте нарізану кільцями спаржу і готуйте на повільному вогні
8 хвВідваріть спагеті в підсоленій киплячій воді до стану аль денте
Збийте яєчні жовтки з пекоріно, петрушкою та чорним перцем
Викладіть пасту у сковороду зі спаржею та шпеком
Перемішайте, поливши яєчною сумішшю, щоб утворився кремовий соус
Подавайте, притрусивши пекоріно за смаком
Карбонара — це страва-голод, яка стала стравою-обман. Пастухи в горах варили
макарони і не мали під рукою вершків, зате мали сало, яйця і овечий сир. Вийшло так, що соус взагалі без соусу — просто жир, яйце і крохмаль від пасти творять ілюзію вершкового крему. Тут та сама механіка, тільки
шпек замість гуанчале і
спаржа, якої в класичному римському варіанті взагалі нема — додана, бо весна і бо смачно.
Вийде чи ні — вирішує одна річ: температура сковороди в момент, коли туди падають
жовтки. Яйце зсідається при певному нагріві — і якщо сковорода гаряча, як для смаження, ви отримаєте не крем, а яєчню з макаронами. Дехто каже: карбонара — примхлива страва, раз на раз не виходить. Ні, вона просто не прощає поспіху саме в цьому місці, а решта — абсолютно терпима до помилок.
На чотирьох — це спагеті на всю компанію, шпек — щоб кожному дісталось хрустке, не більше. Якщо хочете про запас — варіть більше спагеті, жовтків теж докиньте, інакше соусу на всіх не стане.
Шпек тут не випадковий: це копчений солоний окіст, і коли ви його обсмажуєте, з нього виходить жир — ось він і є основою соусу, а не
олія, яку додали на початку просто щоб м'ясо не пригоріло насухо, поки жир ще не витопився. Нема шпеку — беріть будь-яке солоне копчене сало з м'ясними прожилками: панчета, бекон, навіть домашнє копчене сало з м'ясною смужкою. Критерій один — солоність і жир, що топиться, а не горить.
Спаржу ріжте кільцями не для краси, а щоб вона встигла дійти за ті самі вісім хвилин, поки стебла ще тримають форму, а не розвалюються у воді. Готовність спаржі — вона гнеться, пружинить, але не ламається навпіл. Якщо спаржі нема або не сезон — цукіні кільцями, горошок, навіть брокколі дрібними суцвіттями: щось зелене і хрустке, що не перетворить страву на кашу.
Жовтки — це і є весь "соус": білок тут не потрібен, бо він зсідається грубими пластівцями і псує текстуру, а жовток дає гладкість.
Пекоріно — овечий сир, різкіший і солоніший за пармезан, саме ця різкість тримає смак страви, бо вершків і масла тут немає зовсім. Нема пекоріно — пармезан підійде, тільки
сіль тоді регулюйте обережніше, він м'якший.
Головний момент, який і вирішує, вийде страва чи ні: жовтки заливаєте в сковороду, знявши її з вогню або притишивши настільки, щоб вона була гарячою, а не киплячою.
Паста й вода, що на ній залишилась, дають тепло і крохмаль — цього досить, щоб жовток загуснув у крем, а не в шматки омлету. Якщо боїтесь — тримайте сковороду просто над вогнем, не на ньому, і мішайте безперервно, дивлячись на соус: щойно він обліпив макарони і заблищав — усе, прибирайте з тепла.
Петрушка тут не для кольору, а щоб перебити жирність шпеку свіжою гіркуватою ноткою — без неї страва трохи важча на смак, але не критично, можна пропустити. Чорний
перець меліть грубо, прямо в сковороду в кінці — дрібний мелений загубиться в жирі й солі сиру.
Відваривши спагеті, не зливайте всю воду до дна — трохи крохмалистої води завжди рятує, якщо соус вийшов густуватим: додасте ложку і розведете. Сіль у воді для пасти має бути відчутною на смак, бо це єдина сіль, яка проникає в саму макаронину зсередини — решта солі лежить тільки зверху.
Ще від Liam Murphy
·