Фото від ШІРулетики зі шпеком і скаморцою
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 500 г Телятина
- 100 г Сало
- 100 г Копчена скаморца
- 4 од. Яйця
- Панірувальні сухарі за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
- Арахісова олія за смаком
Кроки
Наріжте телятину тонкими скибочками і відбийте її кухонним молотком.
Розкладіть скибочки на дошці і на кожну покладіть шпік та скаморцу.
Згорніть кожну скибочку в рулетик і закріпіть зубочисткою.
Збийте яйця з сіллю та перцем, занурте рулетики в яйце, потім обваляйте в панірувальних сухарях.
Розігрійте арахісову олію до 170 градусів і обсмажуйте рулетики невеликими партіями.
Перевертайте рулетики для рівномірного просмаження, поки не стануть золотистого кольору; перевірте внутрішню температуру 74 градуси.
Викладіть рулетики на тарілку, застелену паперовим рушником, щоб забрати зайву олію. Подавайте гарячими.
Телятина, завита навколо
шпику і
скаморци, одягнена в сухарики і скупана в гарячій
олії — це, по суті, котлета по-київськи на угорський манір, тільки замість масла з грибами всередині — сало і сир, що тягнеться. Ідея проста: м'ясо само по собі сухе, тому йому всередину дають жир і сир, які, розтопившись, зроблять за нього всю роботу зі смаку й соковитості.
Вийде чи не вийде — вирішується не під час смаження, а раніше, коли ви відбиваєте телятину і загортаєте рулетик. Тонко відбите м'ясо прогріється одночасно з сиром усередині, а щільно закручений і заколотий зубочисткою рулетик не розповзеться в олії і не випустить скаморцу назовні, де вона згорить замість того, щоб плавитись усередині.
Дехто скаже — навіщо перевіряти температуру, якщо м'ясо вже золотисте? Ні, бо золотистий колір — це про
сухарі, а не про м'ясо. Паніровка підгоряє за секунди, а шматок телятини під нею може лишатися сирим ще кілька хвилин. Колір каже вам про скоринку, термометр — про те, що відбувається всередині, і довіряти варто саме йому.
Телятину беріть не з лопатки, де м'язові волокна товсті й жорсткі — з них навіть відбивний молоток не зробить м'якого. Краще шматок із задньої частини або вирізки: там волокно тонше, і після відбивання скибочка стане не просто плоскою, а по-справжньому податливою, щоб закрутитися в рулетик без тріщин.
Шпік тут не для смаку
сала — для того, щоб м'ясо не висохло. Під час смаження він топиться першим і просочує телятину зсередини, поки
сухарі ззовні ще тільки починають рум'янитися. Немає шпику — візьміть будь-яке тверде сало без сильного запаху, навіть копчене бекон підійде, тільки менше солите фарш, бо бекон сам солоний.
Скаморца — сир із характером: твердуватий, але плавиться довго і тягнеться, а не розтікається миттєво, як моцарела. Саме через цю повільність вона встигає прогрітися разом з м'ясом, а не випливти з рулетика раніше часу. Якщо скаморци немає, беріть напівтвердий сир, що добре тягнеться — сулугуні, наприклад, теж годиться, головне, щоб він не був водянистим.
Яйця й сухарі — не прикраса, а захист. Паніровка бере на себе удар гарячої
олії, твердіє швидше за м'ясо і не дає жиру та соку вирватися назовні, поки все це готується всередині. Якщо сухарі крупні або нерівні, просійте їх чи перемеліть дрібніше — тонший шар паніровки обсмажиться рівномірніше і не почорніє раніше часу.
Арахісова олія обрана не випадково: вона тримає високу температуру без диму і без власного смаку, не перебиваючи ні м'ясо, ні сир. Будь-яка олія з високою точкою димлення і без запаху годиться так само — рафінована соняшникова чи рапсова підійде без жодних компромісів.
170 градусів — це та межа, коли сухарі беруться скоринкою за секунди, не встигаючи просочитись олією і стати важкими. Нижче — рулетик встигне напитися жиру, поки чекає на скоринку; вище — сухарі згорять раніше, ніж прогріється сир усередині. У звичайній квартирній каструлі без термометра для фритюру орієнтуйтесь на шматочок хліба: кидаєте — і він повинен зашипіти та зарум'янитися секунд за двадцять, не миттєво й не лінькувато.
Ще від Kofi Asante
·