Фото від ШІСпельта з песто з руколи та стручкової квасолі
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти

- 400 г Зерна спельти
- 500 г Стручкова квасоля
- 30 г Кедровий горіх
- 1 пучок Рукола
- 100 г Пекоріно Романо тертий
- 5 од. Базилік
- Оливкова олія за смаком
- Сіль за смаком
- Чорний перець за смаком
Кроки
Промиваємо спельту під проточною водою, щоб позбутися зайвого крохмалю.
Перекладаємо спельту в каструлю з великою кількістю води, солимо і варимо.
25 хвОбрізаємо кінчики стручкової квасолі й бланшируємо її в підсоленій воді.
15 хвЗливаємо воду з квасолі й відкладаємо приблизно 1/4 для оформлення.
Ретельно миємо та обсушуємо руколу паперовим рушником.
У чашу блендера кладемо крупну сіль і кедрові горіхи та подрібнюємо.
Додаємо руколу, нарізану квасолю, базилік, оливкову олію і подрібнюємо до однорідної маси.
Додаємо тертий пекоріно та щіпку солі, подрібнюємо ще кілька секунд.
Викладаємо песто у велику миску, додаємо готову спельту й добре перемішуємо.
Додаємо відкладену нарізану квасолю й все добре перемішуємо.
Подаємо одразу ж!
Спельта — це пшениця, яка не захотіла еволюціонувати разом із цивілізацією. Зерно тверде, в лушпинні, яке не обдирається на сучасному млині так просто, як з м'якої пшениці. Тому вона дешевша там, де росте, і довше варилась у бабусиних рецептах — не з любові до текстури, а тому що іншого вибору не було. Перлова — це та, яку хоч трохи обробили, зняли верхню оболонку, тому вона швидше вариться і не дере горло крохмалем, як немита крупа.
Це страва на людей, які вже готові до того, що паста — не завжди з борошна. Спельта тут поводиться як велика тверда паста: не розварюється в кашу, якщо не передержати, і тримає форму в мисці з песто, а не тоне в ньому. Вийде чи ні — залежить від одного: чи встигнете зловити момент, коли зерно вже м'яке, але ще не луснуло й не почало розсипатись у кашку.
Друга лінія страви — класичне генуезьке песто, тільки замість базиліка основна маса — рукола. Це не зрада рецепту, а економіка смаку: рукола гострша, дешевша і не вимагає такої ніжності в обробці, як базилік, якого тут лишають лише жменьку для аромату. Горілий чи просто перегрітий блендер — ворог песто, а не вогонь плити, тому тут взагалі нічого не смажиться.
Квасоля — не гарнір і не прикраса, а третя текстура в тарілці: там, де зерно м'яке, а песто кремове, вона дає хрускіт. Якщо її переварити, страва втрачає сенс — залишається просто зелена каша зі злаками.
Перлову спельту промивайте доти, доки вода не стане прозорою — не з гігієни, а щоб зняти поверхневий крохмаль, який інакше клейстеризується у воді й робить відвар, а потім і саму крупу, липкою кашею замість окремих зерен. Варите у великій кількості підсоленої води — як пасту, не під кришкою, а у відкритій каструлі, бо спельті треба простір википати, а не тушкуватись у власному крохмалі. Дехто каже — крупу треба замочувати на ніч. Ні, якщо вона перлова: оболонку вже зняли, і зерно й так звариться за прийнятний час без заморочок із замочуванням.
Готовність перевіряйте зубом, а не таймером: 25 хвилин — це нижня межа, а не вирок. Зерно має прокушуватись м'яко, але з ледь відчутним опором усередині — як al dente для пасти. Передержите — спельта лусне і почне віддавати крохмаль назовні, і тоді вся страва перетвориться в кашу з зеленню, а не в салат-гарячу страву з виразними компонентами.
Стручкову квасолю бланшируйте в окремій воді, а не в тій самій, де варилась спельта — щоб вона зберегла яскравий колір і не набрала зайвого крохмалю з відвару. Готовність тут класична: квасоля має зігнутись, а не зламатись. Чверть відкладайте сирою на вигляд — нарізаною, але не змішаною з песто одразу, щоб вона лишилась хрусткою контрастною текстурою на подачі, а не розчинилась у загальній масі.
Рукола тут замість більшої частини базиліка — і це питання балансу гіркоти й грошей: базилік у такій кількості, як у класичному песто, коштує дорожче і вимагає ніжнішого поводження, тоді як рукола дає гостру ноту сама, без зусиль. П'ять гілочок базиліка лишають для аромату — того, що рукола дати не може. Якщо руколи немає — підійде будь-яка гірка листова зелень з різким запахом, наприклад крес-салат або гірчичні листки, головне — щоб вона не була водянистою, як, скажімо, шпинат, який дасть зовсім іншу, прісну песто.
Кедрові горіхи подрібнюйте із сіллю на самому початку — сіль тут працює як абразив, допомагає горіхам розбитись рівномірно, а не перетворитись на масло з одного боку чаші й лишитись цілими з іншого. Кедрові можна замінити будь-яким горіхом з м'якою, не різкою власною олійністю — волоським або, в гіршому разі, смаженим соняшниковим насінням, але не арахісом, бо він перебʼє смак зелені своїм специфічним післясмаком.
Пекоріно додавайте в кінці й недовго — сир у блендері швидко перегрівається від тертя лез і починає тягнутись замість того, щоб рівномірно розійтись у масі. Якщо пекоріно немає — беріть будь-який твердий солоний сир вівсяного чи овечого типу витримки, і тоді зменшуйте сіль на попередніх кроках, бо сіль у такому сирі вже є своя, і подвоювати її — пряма дорога до пересоленого песто, яке вже нічим не виправити, крім як розвести ще однією порцією спельти без солі.
Ще від Kofi Asante
·