Шпинатні булочкиФото від ШІ

Шпинатні булочки

Порцій: 12 Підготовка 150 хв Приготування 19 хв Випічка

Інгредієнти

Кроки

  1. Промийте пшеничні зерна в ситі під проточною водою, викладіть у миску і залийте окропом. Залиште щонайменше на 1 годину, поки вода повністю не охолоне до кімнатної температури.

    60 хв
  2. Тим часом розморозьте заморожений шпинат у ситі над мискою до повного розморожування, потім віджміть з нього вологу.

  3. Розмішайте дріжджі з водою кімнатної температури. Додайте замочені пшеничні зерна, шпинат, йогурт, вівсяні пластівці та сіль. Перемішайте.

  4. Додайте пшеничне борошно і добре вимісіть тісто руками або міксером на низько-середній швидкості протягом 5-10 хвилин.

    8 хв
  5. Залиште тісто підніматися під накривкою на 30 хвилин на кухонному столі, а потім поставте в холодильник до наступного дня.

    30 хв
  6. Викладіть тісто на присипаний борошном стіл і виріжте булочки гострим скребком для тіста. Викладіть на деко, застелене пекарським папером.

  7. Змастіть булочки збитим яйцем.

  8. Випікайте в розігрітій духовці з конвекцією при 200 градусах протягом 10 хвилин.

    10 хв
  9. Збільшіть температуру до 220 градусів і випікайте ще приблизно 7-10 хвилин, доки булочки не стануть злегка золотистими.

    8 хв
  10. Перед подачею дайте булочкам трохи охолонути на решітці.

Шпинатні булочки — це хліб для тих, хто не любить, коли хліб пахне тільки борошном і більше нічим. Дроблена пшениця тут не для краси й не для «корисності» — вона дає тісту зернисту структуру, трохи опір під зубом, а шпинат підфарбовує і зволожує, не додаючи смаку, який перебиває. Якщо шпинату в тісті не відчутно — це нормально, він працює на колір і вологість, а не на смак «зелені».

Вийде чи ні — вирішується на одному кроці, і він не той, що здається головним. Головне — ніч у холодильнику. Довге холодне бродіння дає тісту час розкласти крохмаль дробленої пшениці, яка сама по собі важка й суха. Без цього часу булочки будуть щільні, майже кам'яні всередині, бо зерно не встигне віддати воду і розм'якнути. Хтось скаже — можна і скоротити, поставити тісто в тепле місце на годину й випекти швидше. Ні, бо тепле бродіння дає бульбашки вуглекислого газу, а не м'якість самого зерна — це різні процеси, і один не замінює другого.

Дванадцять булочок — це на родину на два-три дні сніданків, або на один стіл, де люди люблять хліб більше за те, що на нього намазано. Тісто густе, липке, працювати з ним краще мокрими або злегка борошнистими руками, не женіться за ідеальною гладкістю — це не здобна булка, тут текстура і має бути трохи груба.

Дроблена пшениця — не крупа і не борошно, а щось середнє: ціле зерно, розколоте на шматки. Воно не розчиняється в тісті, а розбухає, вбираючи воду з окропу ще до того, як потрапить до дріжджового тіста. Саме тому перший крок — замочування в окропі, а не в холодній воді: гаряча вода швидше проникає крізь оболонку зерна й розм'якшує крохмаль усередині. Якщо такого зерна немає — беріть булгур грубого помелу або навіть крупно змелену пшеничну крупу, принцип той самий: тверде зерно, яке треба розм'якшити заздалегідь, бо в самому тісті на це часу не буде.

Шпинат тут за призначенням — волога й колір, тому заморожений підходить навіть краще за свіжий: він уже м'який, і головне — віджати його насухо. Якщо лишити зайву воду, тісто попливе, і доведеться добирати борошном, а зайве борошно — це сухий хліб. Свіжий шпинат теж годиться, але його треба бланшувати й так само віджати — сирий дає гіркуватий присмак, якого тут не потрібно.

Дріжджі розводять у воді кімнатної температури навмисно, не в теплій — тісто й так піде довгий шлях через холодильник, і швидкий старт йому не потрібен, навпаки, повільний рівномірний розвиток дріжджів краще тримає структуру. Вівсяні пластівці в тісті — не про клітковину, а про те, що вони вбирають зайву вологу від шпинату й зерна, тримаючи тісто пружним, а не рідким. Йогурт у списку кроків згаданий, хоч у переліку інгредієнтів його формально нема — орієнтуйтесь на консистенцію тіста: воно має бути густим, липким, але таким, що тримає форму, коли його зібрати в кулю.

Борошно додають в кінці й вимішують до того стану, коли тісто перестає прилипати до стінок миски, але ще липне до рук — це нормально для такого складу, тут немає чистого глютену, як у білому хлібі, частину структури забирає на себе дроблене зерно. Не намагайтесь вимісити до гладкості, як для батона — переб'єте тісто, воно стане тугим і погано підніметься.

Перед випіканням тісто змащують яйцем тонким шаром, а не товстим — товстий шар під жаром плавиться й стікає, лишаючи плями, тонкий — дає рівну глянцеву скоринку. Дві температури в духовці — не примха: перші десять хвилин при двохстах градусах тісто ще піднімається, йому потрібен м'якший жар, щоб не схопитися скоринкою занадто рано й не стримати підйом. Коли об'єм уже набраний, температуру піднімають до двохсот двадцяти — тепер працює верхній жар, який і дає той легкий золотавий колір, за яким орієнтуєтесь, а не за хвилинами на таймері. Готовність дивіться по кольору скоринки, час у рецепті — лише орієнтир знизу, бо кожна духовка гріє по-своєму чесно або не дуже.

Ще від Nadia Yilmaz

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu