Штраубен — традиційні оладки з Трентіно-Альто-АдіджеФото від ШІ

Штраубен — традиційні оладки з Трентіно-Альто-Адідже

Порцій: 4 Десерти
ВегетаріанськеМістить: глютен, молоко, горіхи, яйця
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.

Інгредієнти

Кроки

  1. У невеликій каструльці розтопи вершкове масло разом із ваніліном і лимонною цедрою, нагріваючи на слабкому вогні.

  2. Додай молоко й прогрій ще трохи, щоб маса стала теплою.

  3. У мисці збий яйця вінчиком.

  4. Додай молочно-масляну суміш, чергуючи з просіяним борошном і сіллю, ретельно перемішуючи до однорідності.

  5. Додай граппу і ще раз перемішай.

  6. Розігрій достатню кількість арахісової олії у сковороді діаметром 24 см; тим часом перелей тісто у кондитерський мішок або лійку.

  7. Виливай тісто у розігріту олію, рухаючись від краю до середини, щоб утворилась спіраль, потім повтори рух у зворотному напрямку.

  8. Смаж штраубен приблизно 1 хвилину, потім переверни й обсмаж з іншого боку до золотистого кольору.

  9. Викладай готові оладки на папір, що вбирає зайвий жир.

  10. Прикрась цукровою пудрою і подавай із малиновим джемом за смаком.

Штраубен — це тірольські оладки-спіралі, які смажать не на сковороді з маслом, а у фритюрі, ливши тісто лійкою прямо в гарячу олію. Це не млинець і не хрусткий хворост — це щось третє: тонка спіральна стрічка, зовні трохи рум'яна, всередині — м'яка, повітряна, бо тісто рідке, майже як на млинці, але з яйцями й маслом воно тримає форму, поки падає в масло.

Вийде це чи не вийде — залежить не від борошна і не від граппи, а від того, чи вгадаєте ви температуру олії і густину тіста. Тісто занадто густе — спіраль не ляже рівно, вийде грудка. Олія занадто холодна — тісто розпливеться в суцільний млинець замість витонченої спіралі, і вбере в себе купу жиру, поки чекає, щоб зарум'янитись. Занадто гаряча — зовні вже чорне, а всередині сире тістечко.

Дехто каже — це той самий хворост, тільки на італійський лад. Ні, бо хворост розкочують і ріжуть, тут немає тіста, яке можна взяти в руки, воно рідке й ллється. Форма тут не прикраса, а наслідок техніки: спіраль утворюється тому, що ви рухаєте носик лійки колами, а не тому, що хтось так вирішив колись давно.

Звідки ця страва — з Трентіно-Альто-Адідже, тобто з того краю Італії, де більше говорять німецькою, ніж італійською, і де карнавальна випічка — норма, а не рідкість. Фритюрні оладки з найпростіших продуктів — борошно, яйця, молоко — це їжа, яку могли собі дозволити й бідні, й багаті, різниця була тільки в тому, скільки цукрової пудри насиплють зверху.

Борошно тут — звичайне пшеничне, без претензій, 200 г на чотири порції, просіяне не заради моди, а щоб у тісті не лишилось грудочок, бо грудочка в рідкому тісті — це дірка в спіралі, коли олія почне смажити нерівномірно.

Яйця і молоко дають тісту текучість і одночасно зв'язність: без яєць тісто просто розтечеться в олії суцільною калюжею, яйця — це те, що дозволяє ліниво текти з лійки і водночас тримати форму спіралі, щойно воно торкнеться гарячого жиру.

Граппа — не для смаку алкоголю, а для структури: спирт у тісті випаровується миттєво при контакті з гарячою олією, і це додає легкої пористості, робить оладок не млинцем, а чимось повітрянішим. Якщо граппи немає — беріть будь-який міцний нейтральний алкоголь, що не має власного різкого смаку, грама горілки чи білого рому вистачить, хоча аромат вже буде інший, італійський слід втратиться.

Вершкове масло, розтоплене разом з ваніліном і цедрою — це спосіб «витягнути» аромат у жир, бо ароматичні масла цедри розчиняються саме в жирі, а не у воді з молока. Пропустити цей крок і кинути цедру просто в тісто — аромат буде слабший і нерівномірний.

Олія для фритюру — арахісова не тому, що вона священна, а тому, що в неї висока точка дим­лення і майже нейтральний смак, тому підійде будь-яка олія без власного вираженого запаху і з високою стійкістю до нагрівання — соняшникова рафінована теж спрацює, якщо вона свіжа, не перегорала раніше.

Готовність визначайте не секундомиром, а кольором: золотий з одного боку — переверніть, золотий з другого — виймайте. Хвилина в рецепті — це нижня межа, орієнтир для початку, а не команда ставити таймер і сліпо йому вірити, бо температура вашої плити і діаметр вашої сковороди завжди трохи інші, ніж у того, хто писав рецепт.

Ще від Kofi Asante

·

Поскаржитись на рецепт hello@fridge.menu