Запечені струфолі

Борошно тут — звичайне пшеничне, без претензій, бо тісто не має тягнутися чи підніматись: воно просто тримає форму циліндрика. Якщо борошно слабке — тісто розпливеться при розкачуванні, і замість рівних кульок вийдуть плями. Три цілих яйця і жовток зверху — це не забаганка, а розрахунок: жовток дає жирність і колір, тож тісто рум'яниться рівномірніше й не сохне в духовці, як сірий картон.

Масло розтоплюють, а не розм'якшують пальцями, бо тут тісто не на листкове розшарування працює — йому потрібна однорідність, а не прошарки. Якщо масла немає — беріть будь-який жир без власного запаху, що застигає при кімнатній температурі: маргарин підійде, олія — ні, бо вона рідка і тісто попливе.

Цукор у тісті — невеликий, бо головну солодкість дасть мед на етапі обвалювання. Якщо покласти його більше, тісто почне підгорати в духовці раніше, ніж пропечеться всередині: карамелізація цукру стартує раніше за готовність борошна. Анісовий лікер і цедра лимона — тут не прикраса, а противага: мед солодкий плоско, без характеру, і без цих двох речей струфолі будуть просто цукристими, а не святковими. Лікеру немає — підійде будь-який ароматний алкоголь з горіховою чи анісовою ноткою, навіть кілька крапель ванільного екстракту замінять настрій, хоч і не смак повністю.

Мед беріть рідкий, що добре тече зі сковороди, а не той, що вже засахарився грудкою в банці — такий просто не розтопиться рівномірно і підгорить плямами, поки центр ще твердий. Дехто вважає, що краще взяти мед погустіший, аби краще тримав форму — ні, бо форму тримає не мед, а холодне тісто, застигле всередині кульки; густий мед лише ускладнить рівномірне обвалювання.

Посипка та цукати — це вже про зовнішній вигляд, і тут можна імпровізувати без страху зіпсувати страву: головне, щоб цукати не були надто вологими, інакше вони розмокнуть у гарячому меді й розповзуться, замість лежати яскравими цятками зверху.