Фото від ШІПечиво без цукру з мигдалем і яблучним пюре
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
- 200 г Мигдальне борошно
- 50 г Яблуко пюре з 1 запеченого яблука
- 50 г Грецький йогурт
- 20 г Фундук подрібнений, або мигдаль
- Лимонна цедра з 1/2 лимона
- Кориця щіпка
Кроки
Проваріть нарізане яблуко з водою і щіпкою кориці, потім збийте блендером і потримайте ще кілька хвилин на вогні, щоб пюре трохи підсохло.
10 хвЗважте 50 г отриманого пюре.
З'єднайте охолоджене яблучне пюре з мигдальним борошном, додайте грецький йогурт і добре перемішайте до однорідності.
Додайте лимонну цедру і подрібнений фундук, перемішайте.
Викладіть тісто круглою формочкою-кільцем на деко з пергаментом, притисніть тильним боком ложки і зніміть формочку.
Випікайте в розігрітій до 175 градусів духовці.
10 хвДайте печиву охолонути перед подачею.
Це печиво без 
борошна і без цукру — миска мигдальної муки, трохи 
йогурту і одне запечене 
яблуко роблять всю роботу, яку зазвичай робить купа цукру й масла. Вийде воно майже завжди, бо тут нема складних точок неповернення — не зле тісто, не перебите безе. Є тільки одна справжня розвилка: яблучне пюре має бути густим, а не рідким компотом, інакше печиво попливе на деку замість того, щоб триматись форми.
Солодкість тут не з цукру, а з яблука і трохи з мигдалю — тому не чекайте на смак бісквітного тортика. Це радше горіхово-яблучна галета в мініатюрі, щільна, волога всередині й суха зверху. На чотирьох — це не десерт на компанію, а скоріше по два-три кружальця на кожного до чаю.
Дехто каже — печиво без цукру не підрум'яниться і вийде бліде й несмачне. Ні, бо рум'янець дає не цукор сам по собі, а карамелізація фруктози з яблука і підсихання поверхні мигдальної муки в духовці — цього тут достатньо, цукор для цього не обов'язковий, він просто пришвидшує і підсилює процес.
Яблуко тут — і підсолоджувач, і зв'язка замість борошна з яйцем. Запікання, а не варіння на плиті від самого початку, важливе: у духовці яблуко втрачає зайву воду рівномірно, а не вибухає бульбашками, як у каструлі, і пектин у ньому розм'якшується цілісно. Те, що в рецепті просять ще проварити з водою і потримати на вогні після блендера — це боротьба з тим самим ворогом: зайвою вологою. Рідке пюре — це печиво, яке розтечеться по деку млинцем. Тому орієнтир не «кілька хвилин», а вигляд: пюре має стояти гіркою на ложці, а не стікати з неї цівкою.
Мигдальне борошно тут замість пшеничного не з моди на безглютенове, а тому що в ньому вже є своя жирність — мигдаль на третину-наполовину складається з олії, і ця олія тримає тісто докупи не гірше за вершкове масло. Якщо мигдальної муки нема, а є тільки цілий мигдаль — перемеліть його самі в блендері чи кавомолці до стану грубуватого борошна, не доводьте до пасти, інакше олія почне виділятися і тісто стане масним замість розсипчастого.
Грецький йогурт — це той самий жир і трохи кислоти, що в класичному печиві дає масло з розпушувачем. Беріть густий, а не питний — питний знову ж таки додасть зайвої рідини, і ви повернетесь до проблеми з пюре, тільки тепер з іншого боку. Якщо грецького нема, підійде будь-який кисломолочний продукт такої ж густини — процежений звичайний йогурт, навіть густа сметана невеликої жирності, аби тільки він тримав форму на ложці.
Цедра лимона і 
кориця — не про смак у лоб, а про те, щоб перебити прісність мигдалю і яблука. Горіхове тісто без цього на смак трохи «плоске», як суп без солі: все є, а гостроти емоції нема. Цедру знімайте тільки з жовтого шару, без білого — білий дає гіркоту, яку потім нічим не виправиш.
Фундук чи мигдаль подрібнений — це вже не про зв'язку, а про текстуру: без нього печиво однорідне й м'яке наскрізь, з горіхом — у ньому з'являється хрумкість, на яку натикаєшся зубом. Подрібнюйте грубо, у крихту, а не в пил — пил розчиниться в тісті і горіха ви вже не відчуєте, тільки трохи інший присмак олії.
175 градусів — це та межа, де поверхня встигає підсохнути й злегка підрум'янитись раніше, ніж середина пересохне: мигдальна мука не має клейковини, яка тримає вологу, тому пересушити таке печиво легше, ніж звичайне. Десять хвилин — нижня межа, далі дивіться на колір країв: щойно вони з блідо-золотих пішли в темніший, рудуватий відтінок — виймайте, бо різниця між готовим і пересушеним тут буквально хвилина-дві. Охолодження перед подачею — не формальність: тепле воно ще м'яке й ламке, і тільки вистигнувши, тримає форму як слід, бо жир з мигдалю і йогурту застигає, а не лишається рідким.
Ще від Tomás Ferreira
·