Фото від ШІЛітній тірамісу з фруктами
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
Розм'якшуємо маскарпоне і додаємо цукор, добре перемішуючи до однорідності.
Окремо збиваємо вершки до густої піни і обережно вводимо їх до маскарпоне, рухаючи лопаткою знизу вгору.
Ретельно миємо всі фрукти і нарізаємо їх дрібними шматочками.
На дно викладаємо шар крему, потім шар полуниці та печива савоярді, попередньо розм'якшеного в холодному молоці.
Покриваємо кремом і додаємо зверху ківі, чорницю та малину.
Викладаємо ще один шар розм'якшеного печива савоярді та крему.
Продовжуємо чергувати шари, поки келих повністю не заповниться.
Ставимо келихи в холодильник щонайменше на 4 години.
240 хвПеред подачею прикрашаємо поверхню листочками м'яти та свіжими фруктами.
Тірамісу — страва італійських бідних кварталів, зібрана з того, що завжди було під рукою: лишки кави, черствувате 
печиво, молочний сир зі вчорашнього 
молока. Тут класику трохи зрадили — каву прибрали, поставили ягоди. Вийде чи ні — вирішує не рецепт, а холодильник: якщо даси келихам ті чотири години, печиво встигне напитися вологою з крему і фруктового соку та стати м'яким по всій товщині, а не тільки зверху. Поставиш на годину й подаси — всередині буде сухий хрускіт, і це вже не тірамісу, а бісквіт з кремом нашвидкуруч.
Головна робота тут не кулінарна, а механічна: ввести повітря у 
вершки й не випустити його назад, коли з'єднуєш із сиром. Збиті вершки — це піна, тримається вона бульбашками повітря в жировій плівці. Лопаткою знизу вгору — рухаєш пухку масу так, щоб бульбашки лишались цілими, а не лопалися під вагою важчого сиру. Якщо мішати миксером чи круговими рухами як тісто — піна осяде, крем стане щільним і вологим, і вже ніяка кількість цукру цього не виправить.
Дехто каже — печиво треба розмочувати довго, щоб напевне просякло. Ні, бо савоярді саме тому й сухе та пористе, що розраховане на швидке занурення: воно вбирає рідину миттєво, як губка, і секунда зайвого — і печиво вже розпадається в руках, перетворюючи шар на кашу. Тут краще недотримати, бо решту вологи воно добере вже в келиху за ті чотири години очікування.
Маскарпоне бере на себе роль основи, бо це по суті дуже жирна густа вершкова маса без вираженої кислинки — на відміну від того ж сиру кисломолочного типу, воно не перетягує смак на себе, а служить носієм для цукру і ягід. Якщо маскарпоне немає або ціна кусається — можна взяти жирний вершковий сир без добавок, головне — щоб консистенція була густа, а не рідка, бо тоді крем попливе між шарами замість того, щоб триматися купою.
Вершки беріть ті, що написано на пачці як призначені для збивання — там жирність достатня, щоб тримати форму. Пробувати збити молоко чи легкі вершки — марна трата часу і рук: піна там просто не утвориться, бо жиру замало, щоб утримати бульбашки повітря.
Цукор тут не просто підсолоджувач — він ще й розчиняється у вологій частині крему й трохи стягує білки сиру, через що маса стає щільнішою й стабільнішою. Тому додавайте його до маскарпоне ще до вершків: так він розійдеться рівномірно, а не осяде піском на дні келиха.
Ягоди — 
полуниця, 
чорниця, 
малина, 
ківі — обирайте за принципом «стиглі, але не перестиглі»: перестигла ягода пустить сік одразу при нарізанні, і шари розмиються раніше, ніж ви встигнете поставити келих у холодильник. Якщо сезон не той і свіжих ягід нема — підійдуть будь-які сезонні фрукти з кислинкою, що ріжуться дрібно і не розвалюються у руках: персик, нектарин, навіть яблуко. Головне — не брати щось занадто водянисте штибу кавуна, бо тоді крем просто попливе.
Молоко для розмочування беріть холодне — не тому що так заведено, а тому що тепле молоко розм'якшує печиво швидше й сильніше, а нам тут якраз треба, щоб савоярді встигло вбрати рідину контрольовано, а не розповзтися одразу.
Чотири години в холодильнику — це нижня межа, не магічне число. Перевірка готовності проста: дістаньте ложкою до дна — якщо печиво на дотик однорідно м'яке, а не сухе всередині, можна подавати. Якщо сумніваєтесь — почекайте ще годину, гірше не стане, тірамісу взагалі не з тих страв, де можна перетримати.
Ще від Inès Lambert
·