Фото від ШІПаста з тунцем і горошком
Позначки визначаються автоматично за інгредієнтами й можуть бути неточними. Якщо це важливо для вас, перевірте упаковку.
Інгредієнти
Кроки
На антипригарній сковороді обсмажити нарізаний шалот, додати горошок з рідиною, солити, накрити кришкою
10 хвПерекласти готовий горошок в блендер, подрібнити, додати петрушку й оливкову олію, знову подрібнити до кремоподібної консистенції
У каструлі довести воду до кипіння, солити, закинути макарони й варити за інструкцією на упаковці до стану аль денте
Повернути макарони в каструлю на малий вогонь, влити крем із горошку, розводячи водою з-під макаронів
Додати подрібнений тунець, перемішати, за бажанням посипати пармезаном і подати
Паста з 
горошком і 
тунцем — страва на той вечір, коли свіжої зелені в холодильнику немає, а є лише морозилка й банка консервів. І це не привід соромитись: горошок морозять буквально за годину після збору, тому взимку в ньому більше смаку й вітамінів, ніж у «свіжому», що два тижні їхав через пів країни. Так і готуйте — без виправдань.
Вирішальний момент тут один: крем із горошку. Якщо горошок розвареться до каші й втратить яскравий колір — крем вийде сірувато-болотяний на смак і на вигляд, бо хлорофіл від надмірного тепла руйнується, а разом з ним іде і свіжість смаку. Якщо недотримати — крем вийде зернистий, не кремовий. Середина — ваша ціль, і про неї нижче.
Друга точка, де рецепт або складається, або ні, — це вода з-під макаронів. Вона не для того, щоб «розбавити», а щоб крохмаль з неї зв'язав 
олію і горошковий крем у єдиний соус, що облягає кожну макаронину. Без цієї води у вас буде паста окремо і соус окремо, який просто лежить на дні тарілки.
Горошок — головний інгредієнт, і сюди піде заморожений, без жодних докорів сумління. Свіжий горошок у стручках — це літня забаганка на пару тижнів, і навіть тоді він солодкий лише перші години після зриву: цукор у ньому починає перетворюватись на крохмаль, щойно стручок зірвали з куща. Заморожують же горошок одразу на полі, тож беріть пачку з морозилки без жодних сумнівів.
Обсмажуючи його з 
шалотом під кришкою — а кришку вдома замінить і звичайна тарілка, накинута на сковороду, — ви не смажите горошок, а по суті його запарюєте у власному соку й жирі з цибулі. Тут і ховається та сама середина: горошок має стати м'яким наскрізь, та ще тримати яскраво-зелений колір. Орієнтир — спробуйте одну горошину на зуб: вона має продавлюватись легко, без крейдяного хрускоту всередині, і при цьому зеленою лишатись, а не оливковою. Десять хвилин — це нижня межа, далі дивіться самі.
Шалот тут не принципова річ, а швидше звичка: він м'якший і солодший за звичайну цибулю, менше перебиває горошок. Немає шалоту — беріть чверть звичайної цибулі, ріжте дрібніше й смажте трохи довше, щоб та сама гострота встигла піти.
Тунець консервований — тут головне не переплутати банку у власному соку з банкою в олії: перша дасть страві чистіший смак горошку, друга додасть ваги й жирності. Обидва варіанти робочі, просто це різні страви на один каркас. М'якоть обов'язково розім'яти виделкою до пластівців — цілими шматками він упаде на дно тарілки окремим акцентом і зіб'є всю ідею однорідного крему.
Пармезан у кінці — не обов'язковий, а доречний: 
сіль у ньому вже закладена, тож як на мене, краще спершу спробувати страву без сиру і лише тоді досолювати — і сіллю, і сиром, якщо треба. Інакше легко пересолити двічі.
Макарони варіть до стану, коли середина ще трохи пружинить на зуб — «аль денте» італійською і означає «на зуб», і це не примха, а розрахунок: довариться паста вже в соусі на малому вогні, вбираючи в себе крем і ту саму крохмальну воду. Якщо зваритindi до повної м'якості одразу в каструлі, другий етап просто розварить її в кашу.
Ще від Matteo Brandt
·